Яремчук Назарій Назарович
(30.11.1951 – 30.06.1995)
 

Яремчук Назарій Назарович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 384/2021 від 22.08.2021)

орден Держава

      Народився 30 листопада 1951 року в селі Рівня Вижницького району Чернівецької області у багатодітній селянській родині, де був четвертою дитиною. Сама родина була музичною: у батька був тенор, він співав у церковному хорі; мати, крім співів, грала на мандоліні та виступала в місцевому Народному театрі. Ще маленьким хлопчиком також почав співати.
      1 вересня 1959 року пішов до школи у рідному селі. У 1963 році помер його батько і мати мусила віддати сина до школи-інтернату у місті Вижниці Чернівецької області. До навчання ставився добросовісно, брав участь у гуртках, надаючи перевагу хоровому. Після закінчення восьми класів у школі-інтернаті продовжив навчання у Вижницькій середній школі № 1, яку закінчив у 1969 році.
      Після невдалої спроби поступити на географічний факультет Чернівецького державного університету упродовж певного часу працював сейсмографом у Західноукраїнській геологорозвідувальній партії, а згодом за направленням військкомату навчався на курсах водіїв. У 1970 році поступив на географічний факультет Чернівецького державного університету.
      Ще під час навчання у школі Назарій Яремчук часто приходив послухати репетиції вокально-інструментального ансамблю "Смерічка" Вижницького будинку культури, яким керував Левко Дутковський. Керівник ансамблю помітив постійного відвідувача та запропонував заспівати пісню на вибір. Це була пісня Ігоря Поклада "Кохана". Голос молодого співака керівникові сподобався, і з осені 1969 року Назарій Яремчук почав співати у "Смерічці". Перше мистецьке визнання принесла пісня "Горянка" Левка Дутковського. За її виконання ансамбль "Смерічка" та її солісти Назарій Яремчук та Василь Зінкевич були удостоєні звання лауреатів Всесоюзного конкурсу "Алло, ми шукаємо таланти".
      Знайомство з молодим буковинським композитором, студентом медичного інституту Володимиром Івасюком відіграло велику роль у житті Назарія Яремчука. Глядачі почули "Червону руту", "Водограй" та безліч інших пісень молодого автора. Влітку 1971 року взяв участь у зйомках музичного фільму "Червона рута" з піснями Левка Дутковського "Незрівняний світ краси" та "Якщо мине любов". Цей фільм зробив солістів Назарія Яремчука та Василя Зінкевича народними улюбленцями. Високу артистичну майстерність Назарій Яремчук разом із "Смерічкою" підтвердив на Всесоюзних конкурсах "Пісня року-71" та "Пісня року-72". У 1972 році співак разок із "Смерічкою" виборов обласну комсомольську премію імені Кузьми Галкіна.
      У 1973 році ансамбль "Смерічка" перейшов працювати до Чернівецької обласної філармонії. З цього часу Назарій Яремчук, сповна віддаючись естрадній пісні, перевівся на заочну форму навчання в університеті. У філармонії співак вів активне творче життя, виступаючи у переповнених глядачами концертних залах, даючи деколи по два-три концерти на день.
      У 1975 році розпався дует Зінкевич – Яремчук, оскільки Василь Зінкевич переїхав до Луцька, де став солістом ансамблю "Світязь". Назарій Яремчук закінчив навчання і, отримавши диплом, влаштувався працювати старшим інженером на кафедрі економічної географії університету. Та любов до пісні виявилася сильнішою і за порадою Левка Дутковського він повернувся до філармонії.
      Тривалий час на естраді в нього було амплуа ліричного героя, відомого насамперед виконанням українських пісень: "Незрівняний світ краси", "Чуєш, мамо", "Якщо мине любов", "Батько і мати", "Зачаруй", "А матіоли цвіт", "Смерекова хата", "Стожари", "Гай, зелений гай", "Родина", "Я піду в далекі гори", "Пісня буде поміж нас", "Писанка", "Гей ви, козаченьки", "Я ще не все тобі сказав", "Запроси мене у сни свої" тощо. Перший диск Назарія Яремчука "Незрівнянний світ краси", названий за піснею Левка Дутковського (1980) – одна з найкращих платівок в українській дискографії того періоду.
      Упродовж мистецького життя артист здійснив гастрольні поїздки по всіх республіках колишнього Радянського Союзу, неодноразово був учасником тодішніх пісенних фестивалів – "Київська весна", "Московські зорі", "Кримські зорі", "Білоруська осінь", "Білі ночі", "Мерцішор", "Вогні магістралі-77" тощо. Разом із "Смерічкою" був учасником культурної програми XXII Олімпійських ігор у Москві (1980), Першого Міжнародного фестивалю політичної пісні та всіх визначних тогочасних форумів, що проводилися у державі. Знявся у музичних стрічках "Співає "Смерічка", "Стартує пісня", "Ти плюс я – весна" та "Через 10 років".
      У 1981 році Назарій Яремчук став дипломантом Міжнародного фестивалю естрадної пісні "Братиславська ліра" у Чехословаччині. У 1982 році митець разом із "Смерічкою" став лауреатом Республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського. У 1984 році співак був удостоєний звання лауреата Всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм до 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. У 1985 році він став дипломантом XII Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві.
      Після того, як у 1982 році Левко Дутковський покинув "Смерічку", Назарій Яремчук став художнім керівником ансамблю. Це вимагало від нього додаткової професійної підготовки і у 1988 році він закінчив факультет сценічної режисури Київського державного інституту культури імені Карпенка-Карого. Багато часу Назарій Яремчук приділяв пошуку нових талантів, підтримці самодіяльних колективів. Він підтримав, благословив і спрямував на нелегку пісенну стежину чимало талановитих молодих виконавців.
      У 1986 році після Чорнобильської катастрофи співак тричі побував у 30-кілометровій зоні відчуження, де виступав перед ліквідаторами аварії. У 1991-1993 роках їздив з концертами за кордон, зокрема в Канаду, США, Бразилію, Аргентину.
      У 1994 році у Назарія Яремчука діагностували рак шлунку. Спочатку за його життя боролася вітчизняна медицина, а на початку 1995 року друзі допомогли йому виїхати в Канаду, сподіваючись, що західна медицина зможе допомогти. Проте, операцію провели запізно і вона не допомогла. Після повернення з-за кордону він з'явився на вечорі Юрія Рибчинського і всі відзначили як він схуд. Співака мучили страшні болі, але, незважаючи на важку хворобу, він продовжував виступати, згасаючи на очах.
      Помер 30 червня 1995 року. Похований у місті Чернівці на Центральному кладовищі.

      Указом Президента України Володимира Зеленського № 384/2021 від 22 серпня 2021 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, формуванні національної ідентичності, багаторічну плідну творчу діяльність і високу виконавську майстерність співакові, народному артисту України Назарію Назаровичу Яремчуку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

      Заслужений артист УРСР (1978). Народний артист УРСР (1987). Лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка (29.02.1996, за концертну діяльність 1973-1995 років, посмертно). Нагороджений орденом Дружби народів (1978). Почесний громадянин Чернівців (1995).
      Постановою Кабінету Міністрів від 4 березня 1996 року ім'я Назарія Яремчука присвоєно Вижницькій загальноосвітній школі-інтернату. Постановою Кабінету Міністрів від 20 липня 2000 року ім'я Назарія Яремчука присвоєно Тернопільській школі-ліцею № 6. 30 листопада 2011 року у Чернівцях на фасаді будівлі Чернівецької обласної філармонії (вулиця Чайковського № 10), де працював Герой, йому було відкрито меморіальну дошку, а у приміщені філармонії – музей-кімнату Н.Н. Яремчука. 18 грудня 2013 року у приміщені географічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (вулиця Коцюбинського № 2), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку. У місті Вижниця Чернівецької області на фасаді будівлі Вижницького палацу культури (вулиця Володимира Iвасюка № 7), де працював Герой, йому встановлено меморіальну дошку. У місті Вижниця у батьківській хаті родини Яремчуків діє національно-меморіальний музей-садиба Назарія Яремчука. На честь Назарія Яремчука названо вулиці у Києві, Чернівцях, Вижниці, Тернополі та багатьох інших населених пунктах України.
      Пам'яті Назарія Яремчука присвячена пісня Степана Гіги "У райськім саду".

Яремчук Назарій Назарович. Місто Чернівці. Центральне кладовище