Верхогляд Микола Якович
(20.07.1954 – 30.05.2021)
 

Верхогляд Микола Якович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 535/2021 від 14.10.2021)

орден Золота Зірка

      Народився 20 липня 1954 року у місті Миронівка Київської області. Мешкав у селі П'ятихатка Миронівського району Київської області. Закінчив Миронівську восьмирічну школу № 4 (нині – Центральненська загальноосвітня школа Миронівської міської ради), у 1977 році – Ташкентське вище танкове командне училище імені маршала бронетанкових військ П.С. Рибалко, у 1989 році – Військову академію бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р.Я. Малиновського у Москві.
      Військову службу у лавах Збройних сил СРСР проходив у Київському, Забайкальському, Північно-Кавказькому військових округах. За роки служби пройшов шлях від командира танкового взводу до начальника штабу танкового полку. У 1989 році був призначений начальником штабу танкового полку у місті Шалі в Чечні.
      У 1992 році, після проголошення незалежності України, перевівся служити у Київ; прийняв присягу на вірність українському народові. У 1992-1994 роках очолював штаб бригади охорони Генерального Штабу Збройних Сил України. Закінчив курси англійської мови при Інституті міжнародних відносин. З травня 1995 по травень 1996 року – командуючий українського миротворчого контингенту у мусульманському анклаві Жепа, заступник командувача миротворчого контингенту ООН у секторі "Сараєво" колишньої Югославії.
      У квітні 1993 року під час війни у Боснії (1992-1995) з урахуванням загроз етнічних чисток і винищення боснійських мусульман військами Армії Республіки Сербської два мусульманські анклави Сребрениця та Жепа на території Республіки Сербської були проголошені зоною безпеки ООН. У ці міста був введений миротворчий контингент.
      11 липня 1995 року солдати Армії Республіки Сербської захопили Сребреницю, де розміщувався голландський миротворчий контингент чисельністю 600 військовослужбовців. Мирне населення Сребрениці евакуйоване не було, що призвело до масових вбивств. Сербські військові влаштували у місті етнічні чистки, вбивши близько 8 тисяч боснійських мусульман. Різанина у Сребрениці стала наймасштабнішим актом геноциду в Європі з часів Другої світової війни.
      22 липня 1995 року сербські військові розгорнули наступ на Жепу, де знаходилися 79 українських миротворців з 2-ї спеціальної роти 240-го окремого спеціального батальйону Збройних сил України під командуванням полковника М.Я. Верхогляда. Вони відмовилися кинути напризволяще мешканців мусульманського анклаву, якому загрожувала така ж страшна доля. Не дивлячись на те, що на той момент в анклаві не було представників міжнародних організацій, у тому числі і Червоного Хреста, які зазвичай забезпечували евакуацію населення, полковник М.Я. Верхогляд прийняв рішення евакуювати мирних мешканців власними силами. Він наполіг на тому, щоб при посадці в автобуси сім'ї не розділяли, а відправляли всіх членів сім'ї разом, не розділяючи на жінок, чоловіків і дітей, що було виправдано – інакше хтось міг загубитися, відстати, і це спричинило б негативні наслідки. Крім того, в кожній машині знаходився український солдат, який супроводжував мусульман до місця призначення, а потім повертався до Жепи.
      25 липня 1995 року полковник М.Я. Верхогляд виїхав з Жепи в числі останніх, коли з неї вже вивезли усіх жителів. Коли автобус, що замикав колону з мусульманами, перетнув міст через річку, до анклаву увійшли солдати Армії Республіки Сербської. Протягом трьох діб українські миротворці, уникнувши втрат зі свого боку, здійснили успішну евакуацію мирного населення з Жепи в населений пункт Кладань, врятувавши понад 10 тисяч боснійських мусульман. Ця спецоперація стала однією з найуспішніших під час війні у Боснії. Українські миротворці, не зважаючи на важкі умови, в яких доводилося виконувати поставлене завдання (відірваність підрозділів один від одного, погано налагоджений зв'язок, проблеми з харчуванням та питною водою), гідно представили Україну в першій міжнародній місії та здобули безцінний бойовий досвід.
      Після повернення в Україну служив на різних посадах в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України. З грудня 2006 року – в запасі. Помер 30 травня 2021 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі (дільниця № 126, ряд 9, місце 6).

      Указом Президента України Володимира Зеленського № 535/2021 від 14 жовтня 2021 року за особисту мужність і героїзм, виявлені під час виконання бойових та спеціальних завдань, вірність військовій присязі полковнику Миколі Яковичу Верхогляду посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Полковник.
      Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (24.08.2013, за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, високопрофесійне виконання службового обов'язку та з нагоди 22-ї річниці незалежності України), медаллю "За військову службу Україні" (18.08.1999, за вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди 8-ї річниці незалежності України), відзнаками міністра оборони України та багатьма медалями, в тому числі срібною медаллю міністра оборони Французької Республіки.

Верхогляд Микола Якович. Лісове кладовище. Дільниця № 126, ряд 9, місце 6