Сидоренко Євген Анатолійович
(05.11.1971)
 

Сидоренко Євген Анатолійович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 383/2021 від 22.08.2021)

орден Золота Зірка

      Народився 5 листопада 1971 року у місті Мелітополі Запорізької області. У 1988 році закінчив мелітопольську спеціалізовану школу № 23. Потім з відзнакою закінчив Київське вище танкове інженерне училище за спеціальністю військового інженера.
      Після закінчення училища лейтенант Є.А. Сидоренко був скерований для проходження подальшої служби у село Перевальне Автономної Республіки Крим до 84-ї окремої механізованої бригади (військова частина А0279). Служив на посаді заступника командира роти з озброєння.
      У 1999 році з відзнакою закінчив Академію сухопутних військ. Після закінчення Академії майор Є.А. Сидоренко був скерований для проходження подальшої служби у місто Артемівськ (з 2016 року – Бахмут) до 1282-го центру забезпечення бронетанковим озброєнням та технікою (військова частина А2730). Служив на посадах заступника командира ремонтно-відновлювального полку з озброєння, заступника командира частини з озброєння – начальника технічної частини бази, головного інженера бази, начальника штабу військової частини, першого заступника командира частини. Звідти був переведений командиром частини у Харків. Після трьох років служби перевівся в оперативне командування "Південь" на посаду начальника бронетанкової служби з озброєння.
      З весни 2014 року полковник Є.А. Сидоренко приймав активну участь в антитерористичній операції на сході України. В його обов'язки входили: організація, експлуатація військової бронетехніки, її евакуація, відновлення, забезпечення боєздатного стану озброєння в зоні проведення антитерористичної операції у Донецькій області.
      На початку серпня 2014 року полковник Є.А. Сидоренко отримав завдання від командування створити ударну бронегрупу із 4 танків і 4 БМП зі складу 17-ї окремої танкової бригади. 2 серпня 2014 року він разом з бронегрупою вийшов від Красногорівки й далі по маршруту Мар'їнка – Старобешеве – Кутейникове, дійшов до Іловайська. Вся техніка була далеко не нова і потребувала технічної допомоги. Вдень військові звільняли міста від російських бойовиків, а ночами відновлювали техніку після боїв. Полковник Є.А. Сидоренко супроводжував та відновлював її після кожного переходу. Через нестачу кваліфікованих фахівців доводилося особисто брати до рук інструмент, керувати ремонтними підрозділами, поки їхні командири набували навичок.
      10 серпня 2014 року коли відбувся перший штурм Іловайська, полковник Є.А. Сидоренко прибув на блокпост 3906. Там організував ремонтний підрозділ. Також виїжджав на всі блокпости, які тримали оборону під Іловайськом.
            25 серпня 2014 року в бою біля села Агрономічне Амвросіївського району було підбито російський танк, екіпаж якого втік. Полковника Є.А. Сидоренка запросили оглянути і по можливості відремонтувати трофей. Це була новітня російська модифікація Т-72Б3, яка надійшла на озброєння російської армії в 2012 році. Особливість танка − тепловізійний приціл у командира та у навідника танка типу "Сосна-У". Приціли були пошкоджені нашим вогнем, але їх можна було легко відремонтувати, не працювали тепловізори і стабілізатор гармати по вертикалі. В іншому машина була справна, заправлена, з повним російським боєкомплектом. У танку виявили документи, що він належить військовій частині Російської Федерації № 54096 (6-та окрема танкова бригада). Після ремонту танк можна було використовувати.
      26 серпня 2014 року близько 14:00 на дорозі від селища міського типу Кутейникове на Іловайськ було виявлено колону російської бронетехніки − три бронетранспортери МТЛБ, десять БМП-2 і три танки Т-72. Ця колона прямувала в район розташування передового командного пункту оперативно-тактичного командування "Південь", де перебував на той час весь його командний склад. Якби колона російської бронетехніки зайшла у тил і ця техніка розгорнулася в Іловайську, втрати з боку українських військових були б колосальні. Від селища Кутейникове було 7-8 кілометрів, тобто до зустрічі з російськими військовими було лише кілька хвилин, а на нашому блокпосту не було важкого озброєння, окрім однієї протитанкової гармати "Рапіра" МТ-12 зі складу 51-ї окремої механізованої бригади. А ще кілька небоєздатних машин БМП, на яких не було ні зброї, ні екіпажів. Уся інша техніка була розкидана по інших блокпостах, щоб тримати кругову оборону.
      В цей час полковник Є.А. Сидоренко якраз закінчував ремонтувати перегнаний зранку трофейний танк Т-72Б3. Сформувати екіпаж було ні з кого. Виїхав один. Довелося пострибати з місця механіка-водія на місце командира, навідника і навпаки. Він різко виїхав вперед на дорогу, перестрибнув на місце командира і відкрив вогонь з великокаліберного зенітного кулемета по ворожій колоні. Коли закінчилися набої спробував пересісти на місце навідника і вести вогонь з танка. Проте з танкової гармати одному стріляти було неможливо. Тоді полковник Є.А. Сидоренко перестрибнув на місце командира і почав вести вогонь з танкового кулемета ПКТ, прикриваючи позиції артилерійського розрахунку на нашому блокпосту. Російські військові відкрили по трофейному танку хаотичний вогонь у відповідь. Це дозволило українським військовим підбити три російські бронемашини і зупинити ворога. Російська колона розвернулася і під прикриттям диму відступила.
      Полковник Є.А. Сидоренко брав участь у боях до отримання наказу на прорив з оточення у бік основного угруповання військ по так званому "зеленому коридору". Було сформовано дві колони. Отримавши наказ поставити у бронегрупу і трофейний танк, полковник Є.А. Сидоренко зібрав зведений екіпаж з танкістів 17-ї танкової бригади, а якому сам зайняв місце навідника. Завдання було збивати блокпости, які перешкоджатимуть переміщенню колони по маршруту: від Многопілля через Новокатеринівку на місто Комсомольське (з 2016 року – Кальміуське).
      29 серпня 2014 року о 08:10 вирушили в дорогу. Протягом 4-х годин екіпажу трофейного танку вдалося пройти з боєм 22 км, прикриваючи вихід колони. Пересуваючись під щільним ворожим вогнем, вони придушували й відволікали на себе вогонь противника. Знищили одну машину БМД, пошкодили один російський танк Т-72, ще одну машину БМД і одну БМП. Екіпаж трофейного танку постійно маневрував, використовував ландшафт, даючи можливість безпечно вести вогонь. У той же час − не затримувався, виходячи з-під прицільного вогню. Трофейний танк отримав три влучання, одне − рикошетом, другий снаряд влучив у динамічний захист з боку навідника, третім перебило гусеницю.
      Полковник Є.А. Сидоренко вийшов із машини, щоб оцінити ситуацію. Оглянувши танк, він зрозумів: щоб його відремонтувати, необхідно години чотири. Враховуючи, що по обидва боки від танку була російська бронетехніка, а усі члени екіпажу були поранені, стало зрозуміло, що вибиратися доведеться пішки. Танкістам вдалося відійти метрів за 400 від танка і укритися у вирві. Тамтешню місцевість полковник Є.А. Сидоренко знав, адже постійно їздив ремонтувати техніку в розташування усіх підрозділів, які там знаходилися. Отож зорієнтувавшись на місцевості, він побачив, що вони знаходяться під Новокатеринівкою, тобто майже вийшли до точки зустрічі.
      Протягом наступних годин полковник Є.А. Сидоренко, маючи контузію і поранення, разом з пораненими членами екіпажу подолав близько 30 км і наступного дня близько 04:00 вийшов з оточення зі зброєю на дорогу на Волноваху під Комсомольськом, де була визначена точка зустрічі усіх, хто виходив із оточення. На той час це місто ще було під контролем наших військових, але вони готувалися до виходу. Полковника Є.А. Сидоренко підібрала одна з ремонтних бригад, яка знаходилася неподалік і вивезла в розташування нашого ремонтного батальйону в селище Дачне Мар'їнського району Донецької області. Там він зв'язався з командуванням та отримав наказ висунутися на Дніпро. Так завершилася його перша ротація.
      Після лікування ще тричі їздив у відрядження в зону проведення антитерористичній операції. З 2015 року проходив службу на посаді заступника начальника озброєння Оперативного командування "Схід" (військова частина А1314, місто Дніпро). У квітні 2016 року, коли ешелон 53-ї механізованої бригади виїжджав з полігону "Широкий Лан", стався нещасний випадок, – одна з машин загорілась. Полковник Є.А. Сидоренко разом з іншими військовими гасив пожежу і дістав опіки рук.
      У 2017 році призначений на посаду начальника управління організаційно-планового та експлуатації – заступника начальника Центрального бронетанкового управління Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України (військова частина А2513, місто Київ).

      Указом Президента України Володимира Зеленського № 383/2021 від 22 серпня 2021 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України полковнику Євгену Анатолійовичу Сидоренку присвоєно звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка".

      Полковник.
      Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (12.10.2017, за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків), відзнакою Міністерства оборони України "Знак пошани", медалями "10 років Збройним Силам України", "15 років Збройним Силам України".

Президент України Володимир Зеленський вручає Євгену Сидоренку нагородні атрибути звання Герой України


Президент України Володимир Зеленський вручає Євгену Сидоренку нагородні атрибути звання Герой України.