Роговцева Ада Миколаївна
(16.07.1937)
 

Роговцева Ада Миколаївна

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 635/2007 від 12.07.2007)

Пам'ятники

орден Держава

      Народилася 16 липня 1937 року у місті Глухів Сумської області в родині чекіста і агронома. Початок війни її родина зустріла в Одесі, де її батько керував відправленням людей в евакуацію. Але родині маленької Ади евакуюватися не вдалося. Їм довелося виїхати на батьківщину, до Глухова. На фронті її батько служив в охороні М.С. Хрущова. Перед самим закінченням війни він перевіз усю родину до Києва. Після війни її батька перевели у Полтаву. У 1954 році закінчила Полтавську загальноосвітню школу № 10 імені В.Г. Короленко. У 1954-1959 роках навчалася на акторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого за фахом актриса театру і кіно. У цьому інституті відбулася її зустріч з відомим актором Костянтином Петровичем Степанковим (1928-2004), який був її викладачем. У 1959 році вони одружилися.
      У 1959-1994 роках – актриса Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки. Дебютувала у головній ролі у виставі "Юність Полі Вихрової" за романом Л.М. Леонова "Російський ліс". Уже у дебютній виставі виявилася духовна структура актриси, що визначила згодом моральну стійкість її героїнь, їх етичну наповненість. На сцені цього театру вона створила незабутні жіночі образи: Гелена Модлевська ("Варшавська мелодія" Л.Г. Зоріна, саме в цій виставі вона зіграла одну зі своїх зоряних ролей – прониклива історія кохання польки Гелени, студентки консерваторії, і російського хлопця Віктора, студента-технолога, хвилювала глядачів, з 1967 року – 670 вистав), Машенька ("Машенька" О.М. Афіногенова, 1959), Оленка ("Товариші романтики" М.А. Соболя, 1959), Віра ("Останні" М. Горького, 1960), Ірина ("Перед вечерею" В.С. Розова, 1962), Медсестра ("Палата" С.Й. Альошина, 1962), Наташа ("На дні" М. Горького, 1963), Олена ("Поворот ключа" М. Кундери, 1963), Валя ("Київська зошит" В.М. Собко, 1963), Женя ("Іду на грозу" за Д.О. Граніним, 1963), Майка ("Платон Кречет" О.Є. Корнійчука, 1964), Наташа ("104 сторінки про любов" Е.С. Радзинського, 1964), Соня ("Далекі вікна" В.М. Собко, 1965), Таня ("Хто за? Хто проти?" П.А. Загребельного, 1965), Варюха ("Піднята цілина" за М.О. Шолоховим, 1966), Ірина ("Сьогодні і щодня" за В.Ю. Драгунським, 1966), Ліка Мізінова ("Насмішкувате моє щастя" Л.А. Малюгіна, 1966), Даша ("Ходіння по муках" за О.М. Толстим, 1966), Лізетта ("Шлюб за конкурсом" К. Гольдоні, 1967), Мухіна ("Справедливість моє ремесло" Л.А. Жуховицького, 1969), Варя ("Розгром" за романом А. А. Фадєєва, 1970), Клава ("Хтось мусить", за Д.О. Граніним, 1971), Долорес ("Камінний господар" Лесі Українки, 1971), Лариса ("Безприданниця" О.М. Островського, 1973), Гончарова ("Останні дні" М.О. Булгакова, 1974), Тамара ("Вечірній світло" О.М. Арбузова, 1975), Валя ("Російські люди" К.М. Симонова, 1975), Трубачова ("Дивний доктор" А.В. Софронова, 1975), Саша ("Іванов" А.П. Чехова, 1976), Сесілія ("Як важливо бути серйозним" О. Уайльда, 1976), Гавриленкова ("Хазяйка" М. Гараєвої, 1978), Леся Українка ("Сподіватися" Ю.М. Щербака, 1979), Раневська ("Вишневий сад" А.П. Чехова, 1980), Фрунова ("Прошу занести в стенограму" Р.К. Феденьова, 1980), Анна ("Візаві" В.В. Врублевської, 1981), Бланш ("Гравець", за романом Ф.М. Достоєвського, 1982), Озе, Сольвейг, Жінка у зеленому, Інгрід, Анітра, Лікар у божевільні ("Пер Гюнт", літературно-музична композиція за Г. Ібсеном, концертне виконання, 1983), Філумена Мартурано ("Філумена Мартурано" Е. де Філіппо, 1983), Фрося ("Піч на колесі" Н.А. Семенової, 1984), Віра ("Рядові" О.А. Дударєва, 1985), Юлія ("Покликання" В.В. Врублевської, 1985), мамаша Кураж ("Мамаша Кураж і її діти" Б. Брехта, 1986), Сестра Крисчед ("А цей випав із гнізда" Д. Вассермана за романом К. Кізі "Пролітаючи над гніздом зозулі", 1987), Естер ("Священні чудовиська" Ж. Кокто, 1987), Патриція ("Перламутрова Зінаїда" М.М. Рощина, 1988), Паола ("Дама без камелій" Т. Реттігана), Марта-Джордж ("Не боюсь сірого вовка" за Е.Олбі) тощо.
      Дебют в кіно відбувся, коли вона навчалася на першому курсі інституту. Режисер Олексій Швачко знімав фільм "Кривавий світанок" (1956) і запросив Аду Роговцеву на роль Гафійки. Потім пішла ціла низка ролей, серед яких: Мар'яна Куделя ("Коли співають солов'ї", 1956), Христина ("Павло Корчагін", 1956), Оксана ("Кінець Чирви-Козиря", 1957), Присинька ("Шельменко-денщик", 1957), Оксана Литовченко ("Прапори на баштах", 1958), сестра Івана Марина ("Коли починається юність", 1959), Лебідонька ("Летючий корабель", 1960), Русалка польова ("Лісова пісня", 1961), Дарія ("Важкий колос", 1969), Марія Ткачова ("Салют, Маріє!", 1970), Людмила ("Всього три тижні", 1971), донна Анна ("Камінний господар, фільм-вистава, 1971), Наталія Башкірцева ("Приборкання вогню", 1972), Ізабелла ("Сторінки щоденника", 1973), Анна Кафтанова ("Вічний поклик", 19 серій, 1973-1983), Лідія Северцова ("Важкі поверхи", 1974), тітка Петі і Павлика Тетяна Іванівна ("Хвилі Чорного моря", 1-а частина "Біліє парус одинокий", 2-а частина "Зимовий вітер", 1975), актриса Віра Федорівна, що грає роль мами Інги ("Дівчинка, хочеш зніматися в кіно?", 1977), Ліка Мізінова ("Насмішкувате моє щастя", фільм-вистава, 1977), мама Діми Таня ("Діти як діти", 1978), дружина Галузо Віра ("Море", 1978), дружина Патова Ксенія Павлівна ("Напередодні прем'єри", 1978), Марія (кіноальманах "Київські зустрічі", "Зупинись, мить...", 1979), Анна Георгіївна Зоріна ("Осіння історія", 1979), Юлія Миколаївна Туполєва ("Поема про крила", 1979), суддя Тетяна Михайлівна Сомова ("Сімейне коло", 1979), Една Едісон ("Ув'язнений Другої авеню", фільм-вистава, 1980), Анна Корякіна ("Розплата", фільм-вистава, 1980), дружина Джеймса Джулія Бертон ("Овод", 1980), мати ("Було у батька троє синів", 1981), дружина Алпатова ("Ведмедик", 1981), мати Тетяна Кирилівна ("Осіння дорога до матері", короткометражний, 1981), Ольга ("Висока проба", 1983), секретар президента Естер Таунсенд ("Останній доказ королів", 1983), Ольга Тимофіївна ("Кармелюк", 1985), директор школи Віра Василівна ("Чоловіки є чоловіки", 1985), Ірина ("В одне-єдине життя", 1986), доктор ("Мама, рідна, кохана…", 1986), мати Альоші Тетяна Сергіївна ("Сімнадцять лівих чобіт", 1990-1991), мама ("Чотири листа фанери", 1992, Україна), мати Олексія ("Два місяці, три сонця", 1998, Україна-Росія), Мелхола ("На полі крові", 2001, Росія-Україна),.вдова ("Ніро Вульф і Арчі Гудвін", 3-й фільм "Голос з того світу", 2002), дружина Черкаського Варвара Петрівна ("Підмосковна елегія", 2002), Отавіна ("Шукшинські розповіді", 1-й фільм "Безсовісні", 2002), директор дитбудинку ("Завтра буде завтра", 2003, Україна-Росія), мати Каті і Віри Віра Семенівна Проселкова ("Північний сфінкс", 2003), Маргарита Миколаївна ("32-е грудня", 2004), літня співачка тітка Поля ("Дурна звичка", 2004), Ніна Петрівна ("Зимовий роман", 2004), Віра Олексіївна ("Тобі, справжньому", 2004, Україна), Ада ("У двох кілометрах від Нового року", 2004, Україна), бабуся ("Летюча миша", 2005, Україна), бабуся Ірини ("Полювання на ізюбра", 2005), секретар ("Плюс нескінченність", 2005-2006), Євдокія Махно ("Дев'ять життів Нестора Махно", серії 1-12, 2006), хатня робітниця Жанна Семенівна ("Квіти для снігової королеви", 2006), Елеонора Яківна ("Мій генерал", 2006), дружина Утьосова Олена в зрілому віці "Утьосов. Пісня довжиною в життя", 2006), бабуся Євгенія Веніамінівна ("Щастя за рецептом", 2006), Наталія Дмитрівна ("Вбити змія", 2007), свекруха Софії Марія ("Кавказ", 2007, Азербайджан-Росія), Аврора Морозова ("Оплачено смертю", 1-й фільм "Сад земних насолод", 2-й фільм "Кривава Вікторія", 3-й фільм "Три смерті доктора Фауста", 4-й фільм "Таємниця вільних каменярів", 2007), мама Кирила ("Чоловіча інтуїція", 2007, Україна), Ганна Тімірьова в старості ("Адмірал", 2008), дружина Прохорова ("Блаженна", 2008, Росія-Україна), Антоніна Костянтинівна Єрмолова в старості ("Єрмолови", 2008), Дульсінея ("Мавка", 2008), Віолета Павлівна ("Несамотні", 2008, Росія-Україна), баба Ганна ("Пригоди на хутірці біля Диканьки", 2008), мати Ігоря ("Провінціалка", 2008), Світлана Петрівна Прохорова ("Спадщина", 2008), мати Наталії Зінаїда Федорівна ("Чорна сукня", 2008, Україна), бабуся ("Я повернуся", 2008), рідна сестра Василя баба Катя ("1941", 2009, Україна-Росія), Лідія Петрівна ("Акула", 2009, Україна), Дульсінея ("На відкритій воді", 2009), дружина Тараса ("Тарас Бульба", 2009, Росія-Україна), лікар-гінеколог Оксана Миколаївна ("Це я", 2009, Україна), мама Міши ("Гербарій Маші Колосової", 2010, Росія-Україна), Ольга Луганська ("Клеймо", 2010), вчителька в музичній школі Римма Іванівна ("Я тебе нікому не віддам", 2010, Росія-Україна), бабуся Ликова Ольга Іванівна ("Кедр" пронизує небо", 2011), мати Люби Єфросинія Петрівна ("Вогні притону", 2011), Віра Сергіївна ("Посмішка долі", 2011), Валентина ("Танець нашої любові", 2011, Росія-Україна), тітка Нюра ("Темні води", 2011) тощо.
      Член КПРС (1967-1991). Більше 20 років була членом партбюро, обиралася секретарем парткому театру і делегатом XXVII з'їзду КПРС. У 1980-1989 роках – викладач Київського інституту театрального мистецтва. Професор Національного університету культури, викладає в Київському театральному інституті імені І.К.Карпенка-Карого.
      Після звільнення з Київського академічного російського драматичного театру імені Лесі Українки гастролює з концертними програмами та камерними театрами, працює в антрепризних спектаклях у Москві та Києві. Серед її ролей: Норма Десмонд ("Бульвар Сан-Сет" режисера Романа Віктюка, за мотивами фільму Б. Уайлдера, на сцені Київського академічного російського драматичного театру імені Лесі Українки, 1997), Ліліан ("Голубки" режисера В'ячеслава Долгачьова, за п'єсою Поли Вогіл "Прадавня професія", на сцені "ТеатрДом" Санкт-Петербург, 2000), Гелена Модлевська ("Варшавська мелодія-2" режисера Ігоря Афанасьєва, за п'єсою Л.Г. Зоріна, на сцені "МіленніумАрт" (США), Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, Театру "Сузір'я", 2003. Це нова зустріч з Геленою через сорок років. Вона знову в Москві, на концерті випадково знайомиться з відставним офіцером радянської армії Женею, який їй нагадує Віктора. У новій версії стара п'єса перемішується сучасними реаліями), Примадонна ("Якість зірки" режисера Олексія Лісовця, за п'єсою Ноела Кауарда, на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, 2007), Франческа Джонсон ("Рожевий міст" режисера Катерини Степанкової, за романом Р.Дж. Уоллера "Мости округу Медісон", на сцені Київського Академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, 2009).

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 635/2007 від 12 липня 2007 року за самовіддане служіння Україні на ниві театрального та кіномистецтва, утвердження ідеалів духовної краси, людської гідності і добра, багаторічну подвижницьку творчу діяльність народній артистці України Аді Миколаївні Роговцевій присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Заслужена артистка УРСР (1960). Народна артистка УРСР (1967). Народна артистка СРСР (16.06.1978). Була членом Радянського комітету захисту миру.
      Лауреат Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка (1981, за виконання ролей Любові Андріївни Раневської, Лесі Українки, Надії Гавриленкової в спектаклях "Вишневий сад" А. П. Чехова, "Сподіватися" Ю. Щербака, "Хазяйка" М. Гараєва). Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (07.09.2017, за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва). Лауреат Призу VII Московського міжнародного кінофестивалю за кращу жіночу роль (1971, за фільм "Салют, Маріє!"). Лауреат премії Ленінського комсомолу УРСР імені М. Островського (1971), премії Спілки театральних діячів імені М.Заньковецької, премії "Кришталевий слон" в номінації "Видатна акторська сім'я" (1996). Лауреат Театральної премії "Київська Пектораль" за кращу жіночу роль (1997, за виставу "Ошукана") та за видатний внесок у театральне мистецтво (2004). Переможець загальнонаціональної акції "Зірка України" в номінації "Зірка українського мистецтва" (2004). Лауреат Спеціального призу "За вірність професії" на фестивалі продюсерського кіно "Кіно-Ялта 2007". Краща актриса року за опитуванням журналу "Радянський екран" (1971).
      Нагороджена орденом "За заслуги" І (16.01.2009, за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України) та III (21.07.1997, за значні особисті заслуги у розвитку національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки) ступеня, орденом княгині Ольги III ступеня (22.08.2002, за значний особистий внесок у соціально-економічний та духовний розвиток України, вагомі трудові здобутки та з нагоди 11-ї річниці незалежності України), ювілейною медаллю "25 років незалежності України" (19.08.2016, за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу); орденом Дружби (09.07.2007, Росія, за великий внесок у зміцнення і розвиток російсько-українських культурних зв'язків). Почесний громадянин Києва (22.11.2007, за особисті заслуги у культурному розвитку міста Києва, багаторічну цілеспрямовану творчу діяльність, що збагачує національну та духовно-культурну спадщину) та Глухова Сумської області (2008).
      Автор поетичних збірок – українського "Мамині молитви" (1996) і російського "Целую голос твой", книги про свого чоловіка "Мій Костя".
      У Києві на Алеї зірок біля Пасажа (вулиця Хрещатик № 15) встановлено зірку А.М. Роговцевої.