Полицяк Петро Петрович
(05.07.1992 – 20.01.2015)
 

Полицяк Петро Петрович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 620/2021 від 03.12.2021)

орден Золота Зірка

      Народився 5 липня 1992 року у селі Борбин Млинівського району Рівненської області. Закінчив Борбинську загальноосвітню школу, потім – професійно-технічне училище, де здобув професію тракториста. Проходив строкову військову службу у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Високомобільних десантних військ Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0284, місто Львів). Після демобілізації їздив на заробітки до Києва, де працював будівельником.
      У серпні 2014 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Військове спорядження йому придбавав його роботодавець, офіцер-афганець, який також підтримував матеріально його батьків. Пройшов підготовку на Яворівському військовому полігоні.
      З жовтня 2014 року солдат П.П. Полицяк (позивний "Чорний") приймав участь в антитерористичній операції на сході України. Служив на посаді заступника командира взводу 3-го батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Високомобільних десантних військ Сухопутних військ Збройних Сил України. Безпосередньо приймав участь в обороні Донецького аеропорту.
      9 січня 2015 року солдат П.П. Полицяк разом з командиром взводу у 30-градусний мороз і набридливу хурделицю, без зброї і бронежилетів (саме за таких умов російські бойовики погодилися прийняти пораненого і передати його українській стороні для лікування), під прицілом противника, у суцільній темряві, на межі фізичних сил і виснаження виносили тяжкопораненого старшого солдата І.М. Римаря. Щоб не розкрити ворожій стороні найкоротший шлях до українських позицій, обом захисникам Донецького аеропорту довелося 1,5 кілометра петляти по місцевості, ускладнюючи собі курс.
      14 січня 2015 року солдат П.П. Полицяк разом зі своїм другом солдатом В.П. Бузенко вивісили над одним із терміналів аеропорту український прапор. Підставою для цієї акції з прапором став Старий новий рік, а ще нестримне бажання нагадати ворогам, що Донецький аеропорт належить Україні. У наступні дні пережив газову атаку російських бойовиків. Обличчя пекло вогнем. Дихати ставало неможливо, але він, прикладаючи до обличчя мокру серветку, просив товаришів триматися.
      17 січня 2015 року при евакуації українських військових з Донецького аеропорту солдат П.П. Полицяк відмовився сісти до останнього БТРа, будучи вже пораненим у руку. Він примусив поїхати свого побратима, який мав двох дітей і дружина якого була вагітна третім. А сам залишився, щоб приглядати за своїм другом солдатом В.П. Бузенко, у якого були переламані ноги і котрого не змогли евакуювати.
      20 січня 2015 року солдат П.П. Полицяк загинув внаслідок підриву російськими бойовиками другого поверху нового терміналу Донецького аеропорту. Похований у селі Борбин Млинівського району Рівненської області.

      Указом Президента України Володимира Зеленського № 620/2021 від 3 грудня 2021 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України солдату Петру Петровичу Полицяку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Солдат.
      Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (23.05.2015, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, посмертно). Відзначений нагрудним знаком "За оборону Донецького аеропорту" (посмертно). 13 квітня 2017 року рішенням сесії Острожецької сільської ради Петру Полицяку присвоєно звання "Почесний громадянин Острожецької громади" (посмертно). Рішенням сесії Млинівської районної ради Петру Полицяку присвоєно звання "Почесний громадянин Млинівського району" (посмертно).
      У липні 2015 року у селі Борбин Млинівського району на фасаді будівлі Борбинської загальноосвітньої школи (вулиця Шкільна № 11), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.