Поклад Ігор Дмитрович
(10.12.1941)
 

Поклад Ігор Дмитрович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 628/2021 від 09.10.2021)

орден Держава

      Народився 10 грудня 1941 року у місті Фрунзе (з 1991 року – Бішкек) Киргизької РСР під час евакуації у родині кадрового військовослужбовця. Вихованням сина здебільшого опікувалася мати, вона ж перша звернула увагу на його музичні здібності. Після закінчення Великої Вітчизняної війни родина повернулася до України і оселилася у місті Тернополі.
      У 1957 році закінчив тернопільську середню школу № 4. Паралельно закінчив навчання у семирічній музичній школі по класу фортепіано. Починаючи з шкільних років складав пісні та друкував їх у місцевій пресі. У тому ж 1957 році вступив на історико-теоретичне відділення Київського музичного училища імені Глієра у Києві.
      Навчаючись в училищі та працюючи там же концертмейстером, Ігор Поклад почав робити перші серйозні кроки у творчості, а саме шукав професійних поетів для спільної роботи. І як результат перша пісня у співавторстві з поетом Борисом Олійником "Пісня не заблудиться", виконана Костянтином Огнєвим, стала популярною. З того часу композитор активно працював у пісенному жанрі. Наступна пісня "Кохана" (1963, на вірші Ігоря Бараха) принесла Ігорю Покладу міжнародну славу і стала відправною для нової української пісні.
      У 1960 році, після закінчення третього курсу музичного училища, вступив на композиторський факультет Київської державної консерваторії імені П.І. Чайковського у клас професора А.Я. Штогаренка, який закінчив у 1967 році.
      У 1965 році до Ігоря Поклада звернулися чиновники міністерства культури з пропозицією організувати дівочий співочий колектив. Саме тут почався новий і не менш цікавий етап творчого життя. Протягом лише трьох місяців, провівши колосальний відбір, відсіявши сотні і залишивши десяток молодих, красивих і дуже талановитих дівчат, Ігор Поклад створив унікальний на ті часи проект – вокально-інструментальний ансамбль "Мрія". Кілька місяців титанічної праці не пропали даром. Вже в перший рік свого існування колектив увійшов у всесоюзну гастрольну сітку. Ансамбль представляв Українську республіку на території величезного Радянського Союзу і, чи не першим, відправився на гастролі за кордон. Талант композитора і талант організатора принесли результати – ансамбль був визнаним, любим і жданим всюди. Через кілька років "Мрія" стала лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради, поряд з "Піснярами" і "Аріелем".
      У 1968 році Ігор Поклад був змушений припинити керівництво "Мрією" у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії, де він опинився в одному армійському ансамблі з поетом-початківцем Юрієм Рибчинським. Тоді вони написали свою першу пісню "Глаза на песке", яку віддали популярній радянській співачці Тамарі Міансаровій. Згодом вони разом написали ще багато пісень, серед яких "Осіння пісня", "Дикі гуси", "Чарівна скрипка", "Тече вода", "Зелен-клен" тощо.
      Після демобілізації композитор у пошуках нових вражень подався у кінематограф, розпочавши у 1971 році співпрацю з режисером Леонідом Биковим та написавши музику до одного з його фільмів "Де ви, лицарі?". Загалом Ігор Поклад працював у більш ніж сорока художніх фільмах. Також перу композитора належить музика до класичних мультиплікаційних стрічок "Як козаки…" та "Енеїда".
      У 1973 році композитор вирішує спробувати свої сили в театрі. Він погоджується на пропозицію розпочати роботу над музичною комедією "Друге весілля в Малинівці" на лібрето Михайла Куруца і Василя Бикова. З готовим твором він прибув до Одеського театру оперети. Напевно, це був один з небагатьох випадків в історії театру, коли на обговорення твору пішли лічені хвилини, а авторів навіть не попросили за двері. Рішення про постановку було ухвалено одностайно і практично миттєво. Питання про режисера вирішилося ще швидше. Телеграми з пропозицією попрацювати над постановкою нової вистави були розіслані всім провідним, в той час, музичним режисерам. Залишалося чекати, хто з них відгукнеться першим. Першим став знаменитий на весь Союз ленінградський режисер Ігор Владимиров.
      Наступною роботою опермейстера став мюзикл "Конотопська відьма", написаний у 1982 році на лібрето Богдана Жолдака. Цей мюзикл й досі не сходить зі сцен українських театрів. За словами театральних критиків ця п'єса вже давно стала класикою жанру. Усього за кілька років з'явилося ще півтора десятка мюзиклів та оперет.
      Серед його творів:
      – Музика до мюзиклів та оперет: "Друге весілля в Малинівці" (лібрето Михайла Куруца і Василя Бикова, 1974), "Конотопська відьма" (лібрето Богдана Жолдака, 1982), "Жінки біля трону" (лібрето Михайла Ткача, 1982), "Три полотери" (лібрето Олександра Каневського, 1982), "Серце моє з тобою" (лібрето Дмитра Шевцова, 1983), "Різдвяна ніч" (за повістю Миколи Гоголя "Ніч перед Різдвом", 1987), "Засватана – не вінчана" (за п'єсою Івана Карпенко-Карого "Лиха іскра поле спалить і сама щезне", 1991), "Чмир" (за однойменною п'єсою Марка Кропивницького, 1991), "Москаль-чарівник" (за однойменною п'єсою Івана Котляревського, 1992), "Чумацькі фрески" (лібрето Михайла Ткача, 1994), "За три кроки від Бродвею" (за однойменною п'єсою Ігоря Афанасьєва, 2002), "Ревізор" (за однойменною п'єсою Миколи Гоголя, 2005), "Таке єврейське щастя" (лібрето Олександра Вратарьова, 1995), "Королева карнавалу" (лібрето Олександра Вратарьова), рок-опера "Ірод" (лібрето Олександра Вратарьова, 2015) тощо.
      – Музика до дитячих вистав: "Зміючка-несміючка" (лібрето Олександра Вратарьова), "Троє. Обоє-рябоє" (лібрето Олександра Вратарьова), "Пеппі Довгапанчоха" (лібрето Олександра Вратарьова), "Як козаки змія приборкували" (лібрето Олександра Вратарьова), "Той, хто з неба впав" (лібрето Олександра Вратарьова), "Порося, яке співає" (лібрето Олександра Вратарьова), "Чарівник країни Оз" (лібрето Олександра Вратарьова), "Дівчина-птаха" (лібрето Олександра Вратарьова), "Стережся ліва" (лібрето Ярослава Стельмаха) тощо.
      – Музика для оркестрів та хору: "Скерцо" (для симфонічного оркестру, 1962), "Симфонія" (для симфонічного оркестру, 1970), Варіації на тему української народної пісні "Не співайте, півні" (для струнного оркестру, 1963), "Сюїта" (для хору, слова Олексія Суркова, 1969) тощо.
      – Музика до мультфільмів: "Як козаки наречених визволяли" (1971), "Як козаки мушкетерам допомагали" (1979,) "Парасолька у цирку" (1980), "Сімейний марафон" (1981), "Як козаки на весіллі гуляли" (1984), "Енеїда" (1991, повнометражний), "Як козаки у хокей грали" (1995), "Зачарований чумак" (2007) тощо.
      – Музика до кінофільмів: "Де ви, лицарі?" (1971), "Весь світ в очах твоїх" (1977, у 1978 році за цей фільм отримав Диплом композитора на Республіканському кінофестивалі у Кременчуці), "Дударики" (1980), "Таємниця, відома всім" (1981), "Останній гейм" (1981), "Зоряне відрядження" (1982), "Конотопська відьма" (фільм-вистава, 1987), "Робота над помилками" (1988), "Балаган" (1990), "Увійди в кожен дім" (1990), "Тепла мозаїка ретро й мало-мало..." (1990), "Два кроки до тиші" (1991), "Снайпер" (1992), "Обітниця" (1993), "Притча про світлицю" (1994), "Москаль-чарівник" (1996), "Чорна рада" (2001), "Легенда про Кощея або у пошуках Тридев'ятого царства" (2004), "Таємниця "Святого Патріка" (2006), "Вітчим" (2007), "Сповідь Дон Жуана" (2007), "Ялинка, кролик, папуга..." (2007), "Запорожець за Дунаєм" (2007) тощо.
      У творчому доробку композитора понад 150 пісень, зокрема: "Пісня про матір" та "Ти комуніст" (слова Бориса Олійника), "Не питай мене" та "Моя Україна" (слова Михайла Ткача), "Світанкові роки" та "Добре світло" (слова Віктора Герасимова), "Червона косинка" (слова Дмитра Луценка), "Гойдалка" (слова Олександра Вратарьова) тощо.
      Пісні на музику Ігоря Поклада співали: Муслім Магомаєв, Юрій Гуляєв, Йосип Кобзон, Рашид Бейбутов, Слава Марченко, Тамара Міансарова, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Ніна Матвієнко, Назарій Яремчук, Євгенія Мирошниченко, Тамара Гвердцителі, Руслана тощо. Деякий час співпрацював з Академічним ансамблем пісню і танцю Державної прикордонної служби України.

      Указом Президента України Володимира Зеленського № 628/2021 від 9 грудня 2021 року за визначні особисті заслуги у розвитку національного музичного мистецтва, високу професійну майстерність та багаторічну плідну творчу діяльність композиторові, народному артисту України Ігорю Дмитровичу Покладу присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989). Народний артист України (22.10.1997). Лауреат Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка (1986, за музику до повнометражних документальних фільмів "Командарми індустрії", "Головуючий корпус", "Стратеги науки" Української студії хронікально-документальних фільмів).
      Нагороджений орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (21.01.2017, за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю), орденом "За заслуги" II ступеня (10.12.2011, за значний особистий внесок у розвиток вітчизняного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність).

Президент України Володимир Зеленський вручає Ігорю Покладу нагородні атрибути звання Герой України


Президент України Володимир Зеленський вручає Ігорю Покладу нагородні атрибути звання Герой України.