Митропольський Юрій Олексійович
(03.01.1917 – 14.06.2008)
 

Митропольський Юрій Олексійович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 30/2007 від 18.01.2007)
ГЕРОЙ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПРАЦІ
(Указ Президії Верховної Ради СРСР від 31.12.1986)

Пам'ятники

орден Держава

медаль Серп і Молот

      Народився 3 січня 1917 року у селі Шишаки Миргородського повіту Полтавської губернії (нині – селище міського типу Полтавської області). У 1918 році разом із родиною переїхав до Києва. У 1932 році екстерном склав іспити за семирічну школу. У 1932-1936 роках працював на Київському консервному заводі. У 1936 році продовжив навчання у київській повній середній школі № 70. У 1938 році закінчив на "відмінно" 10-й клас і у тому ж році вступив на механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Т.Г. Шевченко, одночасно працюючи учителем у середній школі.
      7 липня 1941 року він був мобілізований до лав Червоної армію і направлений у місто Чугуїв Харківської області до 39-го запасного автобронетанкового полку. У жовтні 1941 року вийшов наказ наркома оборони про надання відпустки усім студентам інститутів 4-х і 5-х курсів для закінчення навчання з подальшим направленням їх до військових училищ і військових академій. Ю.О. Митропольський потрапив до Казахстану, куди до міста Кзил-Орда був евакуйований Київський університет. У березні 1942 року він успішно склав усі іспити в Казахському державному університеті імені С.М. Кирова і був направлений до Рязанського артилерійського училища в місто Талгар, яке закінчив в березні 1943 року і в званні лейтенанта був відправлений на фронт.
      З квітня 1943 року – в діючій армії. Служив на посаді командира артилерійської розвідки, а з травня 1944 року – ад'ютанта командира 137-ї артилерійської бригади 1-ї Ударної Армії. Воював на різних фронтах. Приймав участь у боях за звільнення Риги, розгромі Курляндського угрупування німецько-фашистської армії.
      Після демобілізації у березні 1946 року Ю.О. Митропольський жив у Києві. Працював молодшим науковим працівником (1946-1948), старшим науковим працівником (1949-1951) в Інституті будівельної механіки Академії наук УРСР. У 1948 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Дослідження резонансних явищ в нелінійних системах зі змінними частотами", у 1951 році – докторську дисертацію на тему "Повільні процеси в нелінійних коливальних системах з багатьма ступенями вільності".
      З 1951 року працював в Інституті математики Академії наук УРСР: старший науковий працівник (1951-1953), завідувач відділом (1953-1956), заступник директора по науковій частині (1956-1958), директор інституту (1958-1988), почесний директор інституту (з 1988 року).
      Завдяки його діяльності в Інституті математики були створені нові відділи, що стимулювало розвиток досліджень в галузі алгебри, теорії ймовірностей, теорії функцій, функціонального аналізу, механіки спеціальних систем. В інституті також отримали розвиток і нові напрями: топологія і теоретична фізика. З 1958 року в інституті був суттєво збільшений набір в аспірантуру, завдяки якому протягом 40 років в ньому було підготовлено біля 600 кандидатів та більше 100 докторів наук, які успішно працюють, як в самому інституті, так і в різних університетах України і за кордоном.
      Ю.О. Митропольський суттєво сприяв організації Інституту прикладної математики в Донецьку, Інституту прикладних проблем математики і механіки у Львові, Інституту геотехнічної механіки у Дніпропетровську; він став засновником і директором Міжнародного математичного центру в Києві, який тепер носить його ім'я.
      Він постійно проводив активну діяльність по залученню молоді до наукової роботи. Так, йому належить ідея проведення літніх математичних наукових шкіл: за його ініціативою у 1963 році було проведено Інститутом математики разом з Математичним інститутом імені В.О. Стєклова Академії наук СРСР першу літню математичну школу у Каневі. З того часу такі школи проводяться регулярно. Він був організатором при Інституті математики Університету юних математиків для школярів, республіканських конференцій для молодих вчених. Він був головою оргкомітету по проведенню студентських олімпіад "Математика і науково-технічний прогрес".
      Багато уваги і сил Ю.О. Митропольський приділяв редакційно-видавничій діяльності. За його ініціативою протягом 40 років в Інституті математики Академії наук УРСР видавалися збірники праць і препринти, редагуванню яких він приділяв велику увагу. Серед них збірники "Математична фізика і нелінійна механіка", "Питання математичної фізики і теорії функцій", "Наближені методи розв'язання диференціальних рівнянь" тощо. Він був членом редколегій міжнародних журналів: "International Journal of Nonlinear Sciences and Numerical Simulation", "Nonlinear Analysis", "Nonlinear Dynamics". У 1966 році Ю.О. Митропольський увійшов до складу редколегії "Міжнародного журналу з нелінійної механіки" (США, "Пергамонпрес"). Під його редакцією систематично виходили збірники праць усіх математичних конференцій, які проводив Інститут математики Академії наук УРСР з 1961 року по 1986 рік. Починаючи з 1952 року Ю.О.Митропольський – член редколегії, з 1958 – заступник редактора, а з 1967 – редактор "Українського математичного журналу", член редколегії журналів "Доповіді АН УРСР" (з 1961 року), "Вісник АН УРСР” (з 1971 року), "Диференціальні рівняння" (з 1965 року).
      Одночасно з роботою в Інституті математики він очолював у президії Академії наук УРСР ряд відділень: фізико-математичних наук (1961-1963), математики, механіки і кібернетики (1963-1982), математики і механіки (1982-1986), математики (1986-1990). З 1991 року Ю.О. Митропольський – радник Президії Національної академії наук України.
      Одночасно з науковою і науково-організаторською роботою в Академії наук Ю.О. Митропольський багато років працював у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченко доцентом (1949-1951), завідувачем кафедрою (1951-1953), професором кафедри диференціальних рівнянь (1954-1989), читав лекції і керував аспірантами, їм підготовлено 100 кандидатів і 25 докторів фізико-математичних наук (в тому числі 12 кандидатів наук для В'єтнаму, Узбекистану, Грузії, Болгарії та Югославії і 7 докторів і професорів для В'єтнаму, Узбекистану і Югославії).
      Ю.О. Митропольський з успіхом поєднував свою наукову і науково-організаційну роботу з громадською діяльністю. Був членом Комісії з математики і механіки Комітету по присудженню Ленінських премій, членом Комітету з Державних премій України. Він включався до складу (і був головою) комісій по присудженню академічних премій Академії наук СРСР (премія імені О.М. Ляпунова, премія імені М.О. Лаврентьєва), Протягом ряду років Ю.О. Митропольський був головою Комісії по диференціальним рівнянням при Академії наук СРСР. У 1961-1991 роках – член Президії Національного комітету СРСР з теоретичної і прикладної механіки, у 1961-1991 роках – член Національного комітету радянських математиків, з 1991 року – член Національного комітету Росії з теоретичної і прикладної механіки.
      Починаючи з 1958 року Ю.О. Митропольський виступав з доповідями на всіх міжнародних математичних конгресах (в Единбурзі у 1958 році, у Стокгольмі у 1962 році, у Москві у 1966 році, у Ніцці у 1970 році, у Ванкувері у 1974 році, у Варшаві у 1983 році, у Берклі у 1986 році, у Кіото у 1990 році). На останніх двох він очолював радянську делегацію. Також приймав участь у багатьох конференціях, присвячених диференціальним рівнянням, виступаючи з доповідями (США, Франція, Бельгія, Італія, Угорщина, Югославія), а також читав спецкурси на літніх Міжнародних математичних школах по запрошенню в Італії у 1972 і 1980 роках та в Міжнародному математичному центрі імені С. Банаха (Польща) у 1981 і 1992 роках. Ю.О. Митропольський був також одним з ініціаторів від Академії наук УРСР систематичного проведення міжнародних конференцій по нелінійним коливанням і нелінійним диференціальним рівнянням починаючи з 1961 року разом з академіями наук УРСР, ПНР, ЧССР, ГДР, НРБ – по черзі в одній з вказаних країн. На 3-х з них у 1961, 1969 і 1982 роках він очолював Оргкомітети.
      Уся творча біографія Ю.О. Митропольського пов'язана в основному з розвитком теорії нелінійних коливань і диференціальних рівнянь. Головними результатами його наукової діяльності стали: створення і математичне обґрунтування алгоритмів побудови асимптотичних розкладів розв'язків нелінійних диференціальних рівнянь, що описують нестаціонарні коливальні процеси; розвиток методу дослідження одночастотних процесів у коливальних системах; дослідження систем нелінійних диференціальних рівнянь, що описують коливальні процеси в гіроскопічних системах і сильно нелінійних системах; розвиток теорії інтегральних многовидів в нелінійній механіці та вивчення питань стійкості рухів, які при цьому виникають; розробка методу усереднення для рівнянь з повільно змінними параметрами, рівнянь з недиференційовними і розривними правими частинами, рівнянь з запізнюючим аргументом, рівнянь з випадковими збуреннями, рівнянь з частинними похідними та рівнянь у функціональних просторах, а також розробка методу усереднення для задач про розділення рухів; розвиток методу прискореної збіжності в задачах нелінійної механіки; розвиток теорії зведення в лінійних диференціальних рівняннях з квазіперіодичними коефіцієнтами.
      Крім того, Ю.О. Митропольський дав математичне обґрунтування ряду ще мало вивчених явищ у нелінійних коливальних системах. Так, ним детально вивчені коливання маятника в нелінійній постановці із змінною довжиною; для нелінійного вібратора під впливом зовнішньої періодичної сили зі змінною частотою; їм відкриті і пояснені специфічні зміни амплітуди і фази при різних режимах проходження через резонанс; виявлені і пояснені цікаві явища затягування амплітуди в резонансній області під впливом зовнішньої періодичної сили.
      Результати цих досліджень узагальнені в 300 наукових публікаціях у вітчизняних і зарубіжних журналах, а також в 30 індивідуальних і колективних монографіях, серед яких виділяються: "Нестаціонарні процеси в нелінійних коливальних системах" (1955) "Асимптотичні методи в теорії нелінійних коливань" (1955), "Проблеми асимптотичної теорії нестаціонарних коливань" (1964) "Нелінійна механіка. Одночастотні коливання" (1997) "Метод усереднювання у нелінійній механіці" (1971) тощо. Наукові результати, отримані Ю.О. Митропольським, увійшли до ряду фундаментальних вітчизняних і зарубіжних монографій, у тому числі: "Вібрації у техніці" (1978), "Асимптотичні методи нелінійної механіки" (1969).

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 30/2007 від 18 січня 2007 року за винятковий особистий внесок у зміцнення наукового потенціалу України, визначні здобутки в розвитку та організації фундаментальних досліджень в галузі математики, багаторічну плідну наукову діяльність раднику Президії Національної академії наук України, доктору технічних наук, академіку НАН України Юрію Олексійовичу Митропольському присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Помер 14 червня 2008 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (дільниця № 49а).
      Кандидат технічних наук (1948). Доктор технічних наук (1951). Професор (1953), дійсний член Академії наук України (1961), дійсний член Академії наук СРСР (1984), дійсний член наукового Товариства імені Т.Г. Шевченко у Львові (1992), іноземний академік-кореспондент Академії наук у Болоньї (Італія, 1971). Почесний доктор Київського національного університету імені Т.Г. Шевченко (1999). "Почесний Соровський професор" Соровського міжнародного добродійного фонду.
      Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 грудня 1986 року за великі заслуги в розвитку математичної науки, підготовку наукових кадрів і у зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження академіку Юрію Олексійовичу Митропольському присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі "Серп і молот".
      Заслужений діяч науки УРСР (1967). Лауреат Ленінської премії (1965). Лауреат Державної премії УРСР (1980). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 1996 року (11.12.1996, за цикл праць "Нові математичні методи в нелінійному аналізі"). Лауреат премії НАН України імені видатних академіків: Н.М. Крилова (1969), Н.Н. Боголюбова (1993), М.А. Лаврентьєва (1999). За цикл робіт "Асимптотичні методи нелінійної механіки" він відзначений Золотою медаллю імені А.М. Ляпунова (1986). У 1977 році президія Академії наук ЧССР нагородила його срібною медаллю "За заслуги перед наукою і людством".
      Нагороджений орденом Леніна (31.12.1986), орденом Жовтневої Революції (20.07.1971), орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (11.03.1985), орденом Трудового Червоного Прапора (05.01.1977), двома орденами Червоної Зірки (30.08.1944, 08.06.1945), медалями; орденом князя Ярослава Мудрого IV (02.01.2002, за визначні особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України) та V (22.08.1996, за видатні заслуги перед Українською державою у розвитку математичної науки, багаторічну плідну наукову діяльність) ступеня.
      18 грудня 2012 року у Києві на фасаді будівлі Інституту математики (вулиця Терещенківська № 3), де працював Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.

Митропольський Юрій Олексійович. Байкове кладовище. Дільниця № 49а