М'ялиця Анатолій Костянтинович
(23.10.1940 – 05.04.2021)
 

М'ялиця Анатолій Костянтинович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1634/1999 від 30.12.1999)

орден Держава

      Народився 23 жовтня 1940 року у селі Борзя Борзянського району Читинської області (Росія). У 1966 році закінчив Харківський авіаційний інститут за фахом інженер-механік; кандидатська дисертація "Технологічна підготовка авіаційного виробництва при залежному утворенні розмірів деталей з використанням інженерних комп'ютерних засобів" (Національний аерокосмічний університет імені М.Є.Жуковського, 2001); докторська дисертація "Технологічна підготовка літакобудівного виробництва в умовах дискретно-нестабільних програм випуску виробів" (ВАТ "Український НДІ авіаційної технології, 2004).
      Після закінчення у 1957 році в Азербайджанській РСР середньої школи працював на 21-му авіаційному ремонтному заводі Міністерства оборони СРСР на станції "Насосна АзРСР" слюсарем, потім авіаційним механіком льотно-випробувальної станції. У 1960-1966 роках – студент Харківського авіаційного інституту. З 1966 року – інженер льотно-випробувальної станції, в/ч 34538.
      З 1967 року працював у Харківському авіаційному виробничому об'єднанні імені Ленінського комсомолу. Був слюсарем, технологом, майстром, заступником начальника цеху остаточного складання літаків. У 1976–1980 роках – начальник цеху спецвиробів. У 1980-1985 роках – заступник головного інженера, заступник генерального директора з виробництва. У 1985-1990 роках – генеральний директор.
      У 1989-1990 роках з метою підготовки до нових умов ринкової економіки А.К. М'ялиця пройшов річне навчання в Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР. Потім проходив стажування в Угорщині, Австрії та США. З січня 1990 по серпень 1991 року – перший секретар Харківського обкому КПУ.
      У 1991-1996 роках – заступник генерального директора з зовнішньоекономічних зв'язків, у 1996-2002 роках – генеральний директор Харківського державного авіаційного виробничого підприємства.
      Під керівництвом А.К. М'ялиці на підприємстві було освоєно серійне виробництво літаків Ан-74, розроблено і піднято у небо легкомоторний літак ХАЗ-30. У 1997 році почалися перші експортні поставки авіаційного майна та літаків типу Ан-74 до Ірану. У ці роки були закладені основи кооперативного виробництва літаків типу Ан-140 з літакобудівними підприємствами в Ірані та Російській Федерації, створені та освоєні у виробництві нові модифікації літаків Ан-74, а також перший українській літак ХХІ століття – Ан74ТК-300.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 1634/1999 від 30 грудня 1999 року за визначні заслуги перед Українською державою в розвитку вітчизняного літакобудування, вагомий особистий внесок у створення та освоєння серійного виробництва літака Ан-140 генеральному директору Харківського державного авіаційного виробничого підприємства Анатолію Костянтиновичу М'ялиці присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

       У 1999 році – довірена особа кандидата у Президенти України Л.Д. Кучми у територіальному виборчому окрузі.
      З 10 червня 2002 по 11 січня 2004 року – Міністр промислової політики України. З травня 2004 по лютий 2005 року – радник Прем'єр-міністра України. З листопада 2005 по червень 2007 року – генеральний директор – голова правління Державної літакобудівної корпорації "Національне об'єднання "Антонов". З квітня 2008 по 2015 рік – генеральний директор Харківського авіаційного заводу.
      У 2010 році – довірена особа кандидата у Президенти України Ю.В. Тимошенко у територіальному виборчому окрузі № 172 (Харківська область).
      З 2015 року – радник генерального директора Харківського авіаційного заводу.
      Помер 5 квітня 2021 року. Похований у Харкові на кладовищі № 2.
      Доктор технічних наук (2004). Член правління Державного авіабудівного концерну "Авіація України" (з 09.2007); член Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів (з 03.2003).
      Заслужений машинобудівник України (20.09.1997, за особистий внесок у розвиток машинобудування, вагомі досягнення у праці). Лауреат Державної премії СРСР (1983).