Кличко Віталій Володимирович
(19.07.1971)
 

Кличко Віталій Володимирович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 1602/2004 від 31.12.2004)

Марки та монети

орден Держава

      Народився 19 липня 1971 року у селі Біловодське Московського району Киргизстану у родині військовослужбовця. У 1985 році родина переїхала в Україну. У 1995 році закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут; аспірантуру Національного університету фізичної культури і спорту України; кандидатська дисертація "Бокс: теорія та методика спортивного відбору" (Національний університет фізичного виховання і спорту України, 02.2000).
      З дитинства захоплювався різними видами єдиноборств, але надавав перевагу кікбоксингу. Віталій шість разів ставав чемпіоном світу з кікбоксингу (чотири рази серед професіоналів і два рази серед любителів). Пізніше він перейшов на бокс.
      Шестиразовий чемпіон світу з кікбоксингу (4 рази серед професіоналів, 2 – серед аматорів). Триразовий чемпіон України з боксу. Чемпіон I Всесвітніх ігор військовослужбовців у суперважкій категорії (1995, Італія). Срібний призер чемпіонату світу з боксу (1995; серед аматорів).
      Свій перший професійний боксерський бій Віталій Кличко провів 16 листопада 1996 року в Гамбурзі проти американця Тома Бредхема. У першому ж раунді американець опинився в нокдауні, а у другому був нокаутований.
      У 1996-2004 роках – боксер клубу "Юніверсум бокс промоушн" міста Гамбург. У жовтні 1998 року Віталій Кличко нокаутував у Гамбурзі Маріо Шиссера в бої за вакантний титул чемпіона Європи, а в червні 1999 року відібрав в англійця Гербі Гайда чемпіонський пояс за версією WBO. У тому самому 1999 році він провів два успішні захисти. Першої поразки він зазнав 1 квітня 2000 року від Кріса Бьорда. Але, як виявилося, у Віталія була травма плеча, і після бою йому зробили складну операцію.
      23 листопада 2002 року він став інтерконтинентальним чемпіоном за версією WBA, перемігши Ларрі Дональда. 21 червня 2003 року на знаменитій спортивній арені "Staples Center" в Лос-Анджелесі відбувся бій з Ленноксом Льюїсом. Через розсічення під лівим оком у Віталія головний лікар зупинив бій на шостому раунді. Перевага в ньому на той момент було на боці Кличка. На думку суддів, він виграв чотири з шести проведених раундів і загальний рахунок складав 58:56 на користь українського боксера. Усі чекали продовження цього дивного протистояння двох великих боксерів. Але реванш не відбувся, Льюїс завершив кар'єру боксера. 6 грудня 2003 року в нью-йоркському "Madison Square Garden" відбувся бій з Кірком Джонсоном, він тривав лише 5 хвилин і 54 секунди.
      24 квітня 2004 року Віталій зустрівся на ринзі з південноафриканцем Корі Сандерсом. Двобій завершився технічним нокаутом Сандерса у восьмому раунді. Так Віталій став чемпіоном світу за версією WBC. 11 грудня 2004 Кличко захистив свій титул у бою з Денні Вільямсом. Бій завершився у восьмому раунді технічним нокаутом. Після цього бою Віталій Кличко потерпав від травм, унаслідок чого його бій з Хасимом Рахманом переносився 4 рази.

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 1602/2004 від 31 грудня 2004 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку спорту, виняткові спортивні досягнення, піднесення міжнародного престижу вітчизняного боксу чемпіону в суперважкій категорії найпрестижнішої версії професійного боксу Всесвітньої боксерської конфедерації (WBC) Віталію Володимировичу Кличко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      9 листопада 2005 року Віталій Кличко заявив про завершення спортивної кар'єри і відхід з великого спорту. Загалом на цей час на професійному ринзі Віталій Кличко провів 37 боїв, здобув 35 перемог (34 перемоги нокаутом, 1 бій виграв за очками) і зазнав 2 поразки; на любительському рингу – 210 боїв (185 виграв, 80 – нокаутом).
      Інтерконтинентальний чемпіон за версією WBO (05-10.1998). Чемпіон Європи (10.1998-06.1999, 11.2000-09.2002). Інтерконтинентальний чемпіон за версією WBA (01.2001-08.2003). Чемпіон світу в суперважкій вазі за версією WBO (06.1999-04.2000). Чемпіон світу в суперважкій вазі за версією WBC (04.2004-11.2005, 10.2008-12.2013), почесний чемпіон світу за версією WBC (11.2005-10.2008, з 12.2013). 11 листопада 1999 року – занесений до "Книги рекордів Гінеса" як перший чемпіон світу з боксу в суперважкій категорії, який виграв 26 поєдинків нокаутом, витративши на це найменшу кількість раундів. 1 грудня 2005 року разом з братом Володимиром одержав найпрестижнішу медіа-премію Німеччини – Бамбі (Bambi).
      Після завершенню спортивної кар'єри Віталій Кличко розпочав політичну. З листопада 2005 року – голова Громадянського блоку "ПОРА-ПРП". У березні 2006 року одночасно балотувався у Верховну Раду (№1 у виборчому списку) та Київську міську раду, а також змагався за посаду Київського міського голови. Переможними для нього стали вибори у Київську міську раду, тоді як на виборах Київського міського голови Віталій Кличко зайняв друге місце, поступившись Леоніду Черновецькому, а на парламентських виборах 2006 року Блок "Пора-ПРП" не подолав 3% бар'єру.
      Депутат Київської міської ради від Блоку Віталія Кличка ПОРА-ПРП (04.2006-05.2008), керівник фракції "Блок Віталія Кличка", член постійної комісії з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв'язків. Радник Президента України (поза штатом) (05.03.2005-09.10.2006). Радник Президента України Секретаріату Президента України (13.10.2006-07.11.2008).
      Депутат Київської міської ради від Блоку Віталія Кличка (05.2008-12.2012), керівник фракції "Блок Віталія Кличка", член постійної комісії з питань місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв'язків та інформаційної політики.
      11 жовтня 2008 року Віталій Кличко повернувся на ринг, і переміг в бою проти Семюеля Пітера технічним нокаутом. Суперник відмовився від поєдинку після 8-го раунду. Таким чином пояс за версією WBC знову повернувся до Віталія Кличка. Разом з цією перемогою брати Віталій та Володимир Клічки досягли своєї давньої мети та встановили світовий рекорд – вперше в історії професійного боксу чемпіонами у надважкій ваговій категорії за версіями найпрестижніших світових організацій IBF, WBC та WBO стали одночасно два рідних брати.
      21 березня 2009 року Чемпіон світу в надважкій вазі за версією WBC Віталій Кличко успішно захистив свій титул в бою проти кубинця Хуана Карлоса Гомеса, здобувши перемогу технічним нокаутом. 26 вересня 2009 року захистив свій титул в бою проти американця Кріса Арреоли, здобувши перемогу технічним нокаутом. 12 грудня 2009 року захистив свій титул в бою проти американця Кевіна Джонсона, здобувши перемогу за одностайним рішенням суддів.
      29 травня 2010 року Віталій Кличко здобув ювілейну (сорокову) перемогу в своїй професійній кар'єрі у бою проти поляка Альберта Сосновського (Дракона). Бій закінчився у десятому раунді нокаутом. 16 жовтня 2010 року захистив свій титул Чемпіона світу в надважкій вазі за версією WBC в бою проти американця Шеннона Бріггса, здобувши перемогу за одностайним рішенням суддів. 19 березня 2011 року у першому раунді здобув перемогу у поєдинку з Одлан'єром Солісом. 10 вересня 2011 року захистив титул Чемпіона світу в надважкій вазі за версією WBC, перемігши у десятому раунді технічним нокаутом поляка Томаша Адамека. 18 лютого 2012 року захистив свій титул Чемпіона світу в надважкій вазі за версією WBC в бою проти британця Дерека Чісори, здобувши перемогу за одностайним рішенням суддів. 8 вересня 2012 року захистив титул Чемпіона світу в надважкій вазі за версією WBC, перемігши у четвертому раунді технічним нокаутом німця Мануеля Чарра.
      Голова правління Благодійного фонду "Фонд братів Кличків" (з 08.2003); член Національного олімпійського комітету (НОК) України (з 06.2005); засновник, член правління Міжнародного фонду сприяння розвитку спорту "Спорт-XXI століття" (з 07.1998). Представник програми ЮНЕСКО "Освіта для дітей у злиднях" (з 2000).
      16 грудня 2013 року Віталій Кличко відмовився від пояса чемпіона світу в суперважкій вазі за версією WBC, остаточно завершивши свою спортивну кар'єру і перейшовши у політику. Загалом на професійному ринзі він провів 47 боїв, здобув 45 перемог (41 перемога нокаутом, 4 бої виграв за очками) і зазнав 2 поразки.
      28 жовтня 2012 року обраний депутатом Верховної Ради України VІІ скликання від партії "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" (№ 1 у виборчому списку). 12 грудня 2012 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член депутатської фракції політично партії "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" (12.12.2012-05.06.2014). Член Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (25.12.2012-05.06.2014). Член групи з міжпарламентських зв'язків з Киргизькою Республікою, з Федеративною Республікою Німеччина. 5 червня 2014 року склав свої депутатські повноваження у зв'язку з обранням Київським міським головою.
      25 травня 2014 року переміг на виборах Київського міського голови набравши 56,7% голосів виборців. 5 червня 2014 року на першому пленарному засіданні сесії новообраної Київської міської ради прийняв присягу та приступив до виконання повноважень міського голови. 25 червня 2014 року призначений головою Київської міської державної адміністрації.
      26 жовтня 2014 року обраний депутатом Верховної Ради України VІІІ скликання від партії "Блок Петра Порошенка" (№ 1 у виборчому списку), але відмовився від депутатського мандату.
      Кандидат наук з фізичного виховання та спорту (2000). Заслужений майстер спорту України. Державний службовець 5-го рангу (21.02.2007).
      Нагороджений орденом "За заслуги" I (16.10.2008, за видатні досягнення у спорті, здобуття чемпіонського титулу в суперважкій категорії професійного боксу, виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, піднесення авторитету України у світі) та III (23.09.1999, за значний особистий внесок у реалізацію державної політики у галузі фізичної культури і спорту в Україні, високий професіоналізм) ступеня; орденом "За мужність" I ступеня (26.04.2004, за здобуття чемпіонського титулу в суперважкій категорії найпрестижнішої версії професійного боксу Всесвітньої боксерської конфедерації (WBC), виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, утвердження міжнародного спортивного авторитету України); Почесною грамотою Кабінету міністрів України (22.05.2004, за вагомий особистий внесок у розвиток спорту, олімпійського руху в Україні та підвищення міжнародного авторитету держави). Нагороджений Кавалерським хрестом ордена "За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина" (06.2010, за волонтерську роботу з молоддю). Почесний громадянин Києва (05.05.2004).
      Співавтор книги "12 раундів фітнесу".