Кіндзельський Леонід Петрович
(05.08.1932 – 19.04.1999)
 

Кіндзельський Леонід Петрович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 650/2021 від 14.12.2021)

орден Держава

      Народився 5 серпня 1932 року в селі Рачки Володарського району Київської області в селянській родині. Закінчив Володарську середню школу, у 1953 році – Київське військово-медичне училище. У 1953-1956 роках проходив строкову військову службу у лавах Радянської Армії, служив за фахом офіцером медичної служби на території Австрії.
      Після демобілізації у 1956 році вступив до Київського медичного інституту. Навчання в інституті поєднував з роботою у лікувальних закладах. Вчився завжди відмінно. На прохання однокурсників завжди йшов здавати іспити останнім в групі, оскільки після нього було важко відповідати. Він вражав однокурсників своїми глибокими знаннями, ерудицією. Рівних йому за наполегливістю в освоєнні азів медицини на курсі не було.
      У 1962 році, після закінчення з відзнакою Київського медичного інституту, одержав призначення на наукову роботу в Київський науково-дослідний інститут гематології і переливання крові, де у 1966 році захистив дисертацію на наукове звання кандидата технічних наук.
      У 1967 року був переведений в Київський науково-дослідний інститут експериментальної та клінічної онкології, де його було обрано старшим науковим співробітником. З 1971 року працював на посаді старшого наукового співробітника у Київському науково-дослідному рентгенологічному та онкологічному інституті (КНДРОІ), де з 1973 по 1986 рік очолював лабораторію променевої патології та експериментальної терапії КНДРОІ. У 1977 році захистив дисертацію на науковий ступінь доктора медичних наук, а у 1981 році йому було присвоєно звання професора.
      В КНДРОІ вчений створив першу в Україні клініку системних пухлинних захворювань. Водночас з 1978 по 1986 рік був заступником директора з наукової роботи, перебуваючи в той же час на посаді головного радіолога Міністерства охорони здоров'я УРСР.
      Професор Л.П. Кіндзельський видатний онколог-радіолог України і світу, досвідчений як клініцист, так і теоретик. Серед наукового доробку вченого найважливіше місце займають нові методи ранньої та доклінічної діагностики злоякісних пухлин. Він вперше в Радянському Союзі застосував радіонукліди, розробив оптимізовану схему лікування хворих на системні пухлинні захворювання, зробив великий внесок в діагностику та лікування гострої променевої хвороби. Він створив власну наукову школу, запровадив принципово нові методи лікування злоякісних лімфопроліферативних захворювань, з'ясував провідні закономірності показників кровотворення в нормі та патології, функціонування трансплантованого кісткового мозку, вивчив основи метаболізму радіонуклідів, обґрунтував патогенез клінічних проявів, що розвивається внаслідок інкорпорації суміші радіонуклідів, та ефективність різних методів терапії при онкозахворюваннях. Ним було створено обґрунтований комплекс діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у клініках інститутів і інших медичних установах. Він розробив рекомендації по питанню медичного забезпечення у випадках великомасштабних аварій на ядерних об'єктах.
      26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд стався вибух четвертого реактора Чорнобильської атомної електростанції. З ініціативи Л.П. Кіндзельського, як головного радіолога України, всі радіологічні лабораторії системи охорони здоров'я тієї ж ночі були переключені на контроль радіаційної обстановки в усіх областях республіки. Сам він разом з дозиметристом обстежив територію нинішньої зони відчуження. Щодня він подавав інформацію урядовій комісії, щодня був змушений обстоювати очевидне, в тому числі необхідність термінової евакуації Чорнобильського району.
      1 травня 1986 року, коли над Чорнобилем і навколишніми селами майоріли святкові прапори та гриміли марші, Л.П. Кіндзельський довідався, що до його інституту привозять опромінених і вже 2 травня знову був у Києві. До нього в інститут госпіталізували частину пожежних, опромінених під час гасіння пожежі на Чорнобильській атомній електростанції. Іншу частину постраждалих відвезли до Москви.
      Професор Л.П. Кіндзельський приймав активну участь у масовому обстеженні та лікуванні потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Це була не перша в світі аварія на атомній електростанції, тому він знав, чим відрізняється методика лікування лейкозу кісткового мозку від методики лікування наслідків опромінення, застосованої Жоржем Мате (Georges Mathé) після аварії на югославській атомної електростанції 1968 року. В обох випадках пригнічується кровотворна функція кісткового мозку. Тільки при лейкозі злоякісні клітини поступово витісняють здорові. Тому, якщо злоякісний процес пішов, то кістковий мозок доводиться видаляти повністю. А при опроміненні, якщо доза не була смертельною, кровотворні клітини пригнічуються, але можуть відновитися. Професор Л.П. Кіндзельський поклав в основу методику Жоржа Мате. Він не видаляв у постраждалих кістковий мозок, а "підсаджував" донорський. Останній зрештою відторгався, але за цей час встигав відновити свої кровотворні функції рідний. Також проводилася десорбція кісткового мозку. З 11 прооперованих вижили всі. В той час, коли з 13 хворих, прооперованих американським лікарем Робертом Гейлом (Robert Gale) у Москві, вижили двоє.
      Загалом при лікуванні 112 хворих на гостру променеву хворобу йому вдалося врятувати 111 осіб. Помер лише один – заступник начальника електричного цеху Чорнобильської АЕС О.Г. Лелеченко, який отримав дозу опромінення 2500 рад – вона була однозначно смертельною. Операцію йому не робили. Це визнано міжнародним автобіографічним інститутом як видатні результати світового значення. В ці дні Л.П. Кіндзельський жив у комірчині біля свого кабінету, а клініка працювала цілодобово.
      Багато років він очолював Міжвідомчу експертну раду з встановлення причинного зв'язку захворюваності та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, був головою національної комісії з радіаційного захисту. Багато разів запрошувався за кордон (США, Канада, Велика Британія, Італія, Чехія, Китай) з доповідями на теми клініко-генетичних досліджень у післячорнобильський період.
      Через значне опромінення, отримане під час виконання службових обов'язків в найбільш небезпечний період після вибуху на Чорнобильській атомній електростанції, професор Л.П. Кіндзельський багато років нездужав; його спіткала та сама хвороба, з якою він наполегливо боровся. Проте він до останнього продовжував активно працювати, керуючи відділенням системних онкологічних захворювань відділу загальної онкології та хіміотерапії Київського науково-дослідного інституту онкології. Помер 19 квітня 1999 року. Похований у Києві на Міському кладовищі "Берковець".

      Указом Президента України Володимира Зеленського № 650/2021 від 14 грудня 2021 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку медичної науки, розробку і впровадження методів діагностики та лікування гострої променевої хвороби лікареві-онкологу, радіологові Леоніду Петровичу Кіндзельському посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

      Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Кандидат технічних наук (1966). Доктор медичних наук (1977).
      Нагороджений орденом "Знак пошани" (1976), орденом Трудового Червоного Прапора (12.1986). По підсумках 1995 року наукова громадськість світу визнали професора Л.П. Кіндзельського "Лікарем року – найкращим онкологом світу". Його ім'я було занесене у видану в США енциклопедію "500 кращих лікарів світу". Міжнародним автобіографічним інститутом він був визнаний у 1996 році "Людиною ХХ сторіччя" (вручено Диплом Честі № 490).
      Автор понад 350 наукових праць і низки винаходів. Під його керівництвом виконано 30 кандидатських та 3 докторських дисертації.