Качура Олександр Степанович
(01.01.1935)
 

Качура Олександр Степанович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 483/2002 від 23.05.2002)

Пам'ятники

орден Держава

      Народився 1 січня 1935 року у місті Семенівка Чернігівської області. У 1952 році із золотою медаллю закінчив Семенівську загальноосвітню школу № 1. У 1952-1957 роках навчався на радіофікультеті Московського електротехнічного інституту зв'язку за фахом інженер-електрик.
      У 1957-1963 роках – інженер, провідний інженер, начальник лабораторії Радіотехнічного заводу Міністерства суднобудівної промисловості міста Серпухов Московської області. У 1963-1984 роках – заступник головного конструктора, заступник генерального директора Київського радіозаводу Міністерства загального машинобудування СРСР. З 1984 року – головний інженер, з 1988 року – генеральний директор Київського ВО імені Артема Міністерства авіаційної промисловості СРСР. З 1996 року – президент – голова правління Державної акціонерної холдингової компанії "Артем".
      У 1983 році на заводі імені Артема запустили у серію багатофункціональну авіаційну керовану ракету середньої дальності класу "повітря–повітря". Одночасно освоїли вироби "земля–повітря". Виготовляли комплекси автоматичного контролю та підготовки до використання усіх видів авіаційних керованих засобів ураження, що випускалися на території Радянського Союзу. Матеріальна база оборонних підприємств давала можливість освоювати також кращі зразки товарів народного споживання. Об’єднання виготовляло вітродвигуни, машини для перероблення шкіри, сільськогосподарську техніку, молоковимірювачі, посуд 35 найменувань, дитячі іграшки тощо. На початку 1990-х років обсяги виробництва спецтехніки скоротились на 90-95%. Об’єднання з його унікальним обладнанням і передовими технологіями стало ніби не потрібним. Після 1992 року Росія взагалі перестала замовляти спецтехніку. Замовлення свого Міністерства оборони дедалі скорочувались і за чотири роки зійшли нанівець.
      Довелося збільшувати випуск продукції цивільного призначення. На базі спеціалізованих виробництв створили юридично самостійні підприємства, які одержали всі повноваження для фінансово-господарської діяльності. Відносини між ними будувалися на договірних партнерських засадах. Завдяки цьому протягом кількох років вдалося збільшити частку замовлень, не пов’язаних із попередньою спеціалізацією, на 40-80%, зупинити відплив кадрів. З активізацією приватизаційних процесів в Україні постала проблема збереження єдиного комплексу з розроблення і серійного випуску сучасної авіаційної спецтехніки. У 1996 році, згідно з постановою Кабміну, замість об’єднання виникла державна акціонерна холдингова компанія "Артем", всі акції якої перебувають у власності держави. Підприємства, створені на базі структурних підрозділів, мають право приймати і виконувати сторонні замовлення, однак вироби з артемівської програми – в першу чергу. Холдинговій компанії надали статус спецекспортера, що неабияк сприяло відновленню колишніх і налагодженню нових зв’язків із зарубіжними замовниками. На довготривалій основі побудовано відносини з партнерами в Китаї, Індії. Артемівську продукцію знають у Малайзії, Сингапурі, Польщі, Словаччині та ряді інших країн.
      1998 рік став для ДАХК "Артем" переломним – почалось відродження. За чотири роки обсяг виробництва зріс у 11 разів. До складу державної акціонерної холдингової компанії "Артем" входить 16 відкритих акціонерних товариств. Вони мають необхідне сучасне високопродуктивне і точне обладнання для виконання всіх технологічних операцій з механообробки, холодного та гарячого штампування металовиробів, лиття чорних та кольорових металів і сплавів, переробки пластмас, зварювання, нанесення гальванічних покриттів, деревообробки, виконання електромонтажних та складальних робіт тощо. Рік у рік артемівці нарощують виробництво товарів народного споживання. Освоєно випуск зварювальних напівавтоматів, сучасних пилососів і фенів, інвалідних колясок багатьох модифікацій, які не поступаються зарубіжним зразкам, але відчутно дешевші. Для потреб медицини підготовлено до виробництва хірургічний стіл, різні інструменти.
      У 1998 році Олександр Качура балотувався до Верховної Ради України від виборчого округу № 211 (Чернігівська область), але програв, посівши лише 4 місце (15 претендентів). У 1999 році – довірена особа Л.Д. Кучми в місті Києві на виборах Президента України. У 2002 році балотувався до Верховної Ради України від виборчого округу № 221 (місто Київ), але програв, посівши лише 4 місце (19 претендентів).
      Почесний голова спостережної ради Державної акціонерної холдингової компанії "Артем". Член колегії Державного комітету промислової політики України. Член правління Асоціації "Київ" з питань промисловості і зв'язку. Член Українського союзу промисловців та підприємців (УСПП). Був членом Партії промисловців і підприємців України (ПППУ, з 2000). Голова спостережної ради ТОВ "Артем-банк". Член колегії Міністерства промислової політики України (з 08.2002).

      Указом Президента України Леоніда Кучми № 483/2002 від 23 травня 2002 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку вітчизняного машинобудування, багаторічну самовіддану працю президенту – голові правління Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" Олександру Степановичу Качурі присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      У 2006 році балотувався до Верховної Ради України від Партії патріотичних сил України (ППСУ, № 12 у виборчому списку), але до парламенту не пройшов.
      Кандидат технічних наук (1975), професор (1996). Академік Академії інженерних наук України (АІНУ, 1992; завідуючий відділу приладобудування АІНУ).
      Заслужений машинобудівник України. Лауреат Державної премії УРСР (1984). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом "Знак Пошани" (1982), трьома медалями; Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" ІІІ ступеня, 02.01.1995, за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування, освоєння і випуск конкурентоспроможної продукції), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (24.12.2004, за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку вітчизняного машинобудування та багаторічну сумлінну працю); орденом "За трудові досягнення" (2001), медаллю "За ефективне управління" (Міжнародна кадрова академія, 2000).
      Автор та співавтор 12 наукових статей, 3 винаходів.
      26 жовтня 2013 року у місті Семенівка Чернігівської області на фасаді будівлі Семенівської загальноосвітньої школи № 1 (3-й провулок Центральний № 2), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.