Хмара Степан Ількович
(12.10.1937)
 

Хмара Степан Ількович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 704/2006 від 19.08.2006)

орден Держава

      Народився 12 жовтня 1937 року у селі Боб'ятин Сокальського району Львівської області у селянській родині. У 1964 році закінчив Львівський медичний інститут за фахом лікар-стоматолог.
      У 1955-1959 роках працював водієм у селі Радехів Львівської області, потім – у Казахстані. З 1964 року – лікар-стоматолог у місті Гірник Сокальського району Львівської області. Брав участь у дисидентському русі. Розповсюджував самвидав та іншу заборонену літературу. У 1960-ті роки вперше в Україні переклав працю Сахарова "Роздуми про мир, інтелектуальну свободу та прогрес". У 1974 році, після арешту В.Чорновола відновив видання підпільного журналу "Український вісник". У 1975 році в рамках "Українського вісника" виходять його праці "Етноцид українців у СРСР" та "Генеральний погром", які перевидавалися багатьма європейськими мовами. За політичну та правозахисну діяльність у 1980 році був заарештований КДБ і засуджений до семи років таборів суворого режиму та п'яти років заслання. Покарання відбував у таборах для політв'язнів № 35, 36 на Уралі. За нескорену позицію і там, у таборах відсидів 306 діб карцеру. У 1987 році повернувся на Україну, став одним із керівників УГС, а опісля її перетворення на УРП (04.1990) – заступником голови партії.
      У березні 1990 року обраний депутатом Верховної Ради України І скликання від Індустріального виборчого округу № 261 (Львівська область). 15 травня 1990 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Входив до Народної ради. Член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин. Склав свої депутатські повноваження 10 травня 1994 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України І скликання.
      У травні 1992 року на ІІІ з'їзді УРП вийшов з партії через незгоду з її політикою. У червні 1992 року на конференції радикального крила УРП, яка стала Установчим з'їздом Української консервативної республіканської партії (УКРП), обраний головою партії. Голова УКРП (06.1992-12.2001).
      У 1994 році обраний депутатом Верховної Ради України ІІ скликання від Залізничного виборчого округу № 261 (Львівська область). 11 травня 1994 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член Комітету Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки. Склав свої депутатські повноваження 12 травня 1998 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІІ скликання.
      У 1998 році балотувався до Верховної Ради у виборчому окрузі № 116 (Львівська область), але вибори програв, посівши 2-е місце (16 претендентів). Одночасно балотувався від виборчого блоку "Національний фронт" (№ 3 у виборчому списку), але цей блок до Верховної Ради теж не потрапив. У 2000 році балотувався до Верховної Ради на довиборах у виборчому окрузі № 115 (Львівська область), але вибори програв, посівши 3-е місце (19 претендентів). Був членом ради "Громадської ініціативи "Форум національного порятунку" з лютого 2001 року; членом редакційної комісії, представник Громадянського комітету захисту Конституції "Україна без Кучми" для ведення переговорів з представниками режиму з лютого 2001 року. Голова Всеукраїнського комітету захисту політичних в'язнів з травня 2001 року.
      31 березня 2002 року обраний депутатом Верховної Ради України ІV скликання від Блоку Юлії Тимошенко (№ 10 у виборчому списку). 14 травня 2002 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член фракції БЮТ (05.2002-03.2005), член фракції УНП (з 03.2005). Голова підкомітету з питань законодавства про статус народного депутата України Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України (з 06.2002), член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з 06.2002). Склав свої депутатські повноваження 25 травня 2006 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІV скликання.
      У 2006 році балотувався до Верховної Ради від Українського народного блоку Костенко і Плюща, але вибори програв.

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 704/2006 від 19 серпня 2006 року за визначні особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи і демократії правозахиснику, громадському діячеві Степану Ільковичу Хмарі присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Нагороджений орденом Свободи (25.11.2008, за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів демократії та з нагоди Дня Свободи), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (11.10.2007, за безкомпромісність і твердість волі у виборюванні незалежності України та з нагоди 70-річчя від дня народження). Почесний громадянин Тернополя (1991).
      Автор численних статей, зокрема "Сьогодні про минуле" (1993), "За справедливу Україну" (1999), "Десять років номенклатурної незалежності" (2002).