Горбулін Володимир Павлович
(17.01.1939)
 

Горбулін Володимир Павлович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 385/2021 від 22.08.2021)

орден Держава

      Народився 17 січня 1939 року у місті Запоріжжі. З 1946 року мешкав у місті Дніпропетровську, де у 1956 році закінчив середню школу із золотою медаллю. У 1962 році закінчив фізико-технічний факультет Дніпропетровського університету за спеціальністю "Літаючі апарати" за фахом "інженер-механік".
      З серпня 1962 року працював інженером на закритому держпідприємстві (поштова скринька № 186, Дніпропетровськ). З жовтня 1966 року – інженер, старший інженер, з квітня 1973 року – заступник секретаря парткому в Конструкторському Бюро "Південне" (Дніпропетровськ). Працював у сфері надійності стратегічних ракетних комплексів. Був безпосереднім учасником розробки стратегічних ракетних систем і космічних апаратів серії "Космос", займався підготовкою до випробувань радянського посадочного місячного блока "Е". Закінчив заочну аспірантуру при Конструкторському Бюро "Південне" та захистив кандидатську дисертацію із закритої тематики.
      З грудня 1976 року – інструктор, з 1980 року – завідувач сектору ракетно-технічної та авіаційної техніки відділу оборонної промисловості в апараті ЦК Компартії України. Брав участь в організації та координації робіт по всіх програмах створення ракетно-космічної та авіаційної техніки в Україні. Окрім прямих обов'язків, на нього покладався супровід спектра наукових досліджень, що виконувались інститутами Національної академії наук України в інтересах Міністерства оборони СРСР. Працюючи в апараті ЦК, продовжував займатися науковою роботою. Його дослідження уможливили розв'язання ряду оптимізаційних задач при створенні ракетно-космічної техніки. З листопада 1990 року – завідувач підвідділу оборонного комплексу, зв'язку та машинобудування Секретаріату Кабінету міністрів України.
      9 березня 1992 року за пропозицією Національної академії наук України В.П. Горбулін був призначений першим Генеральним директором Національного космічного агентства України. Брав участь в організації і координації робіт з усіх програм створення ракетно-космічної галузі та авіаційної техніки в Україні. У складних умовах, коли було втрачене централізоване адміністративне управління ракетно-космічною галуззю, він став ініціатором, керівником розробки та учасником створення і реалізації першої Національної космічної програми України (1992-1994). Прийнята стратегія себе виправдала – Україна зберегла свій ракетно-космічний потенціал та зайняла провідне місце у світовій космічній спільноті.
      Розпорядженням Президента України № 95 від 5 серпня 1994 року В.П. Горбулін був призначений Секретарем Ради національної безпеки при Президенті України, а Указом Президента України № 613 від 17 жовтня 1994 року – Секретарем Ради національної безпеки при Президентові України – Радником Президента України з питань національної безпеки. Президент України Л.Д. Кучма доручив йому формування вітчизняної системи управління національною безпекою.
      З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України розпочався новий період у діяльності Ради. Завдяки сприянню В.П. Горбуліна у статті 107 Конституції України було визначено Раду національної безпеки і оборони України, як координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Фактично Раду національної безпеки і оборони України було утворено Указом Президента України № 772 від 30 серпня 1996 року, а В.П. Горбулін був призначений її секретарем. Він зміг зрозуміти усю складність і багатогранність дорученої йому роботи, сконцентрувавши зусилля на становленні її "інтелектуального центру" – апарату Ради національної безпеки і оборони України в контексті розвитку цього органу як організаційного ядра системи науково-методичного та інформаційно-аналітичного забезпечення для прийняття тактичних і стратегічних державних рішень. З цією метою при Раді національної безпеки і оборони України розпочинають функціонувати Інститут стратегічних досліджень, Інститут проблем міжнародної безпеки й пізніше – Інститут проблем національної безпеки. В.П. Горбулін створює і стає першим головним редактором наукового журналу у сфері національної безпеки – "Стратегічна панорама"; приймає активну участь у розробці Концепції національної безпеки і оборони України, Державної програми будівництва та розвитку Збройних сил України та інших провідних документів стратегії будівництва та розвитку держави.
      У 1996-1999 роках В.П. Горбулін безпосередньо займається зовнішньополітичною діяльністю. Він стає співголовою Консультаційного комітету при Президентах України та Польщі, співголовою секретаріату комісії Кучма – Гор, очолює Державну міжвідомчу комісію з питань співробітництва Україна – НАТО. Безпосередній учасник таких важливих міждержавних контрактів, як "танковий" з Пакистаном, "Морський старт" із Російською Федерацією, США та Норвегією. Він приділяє особливу увагу розвитку військово-технічного співробітництва України, вибудовує вертикаль управління цією складною і дуже відповідальною сферою економічної і політичної діяльності держави. За його ініціативи створюється "Укрспецекспорт", Комітет військово-технічної політики при Президентові України.
      У листопаді 1999 року був звільнений з посади секретаря Ради національної безпеки і оборони України та призначений радником Президента України. У липні 2000 року його призначають головою Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України. Одночасно з листопада 2000 до грудня 2002 року він обіймає посаду заступника голови урядового комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності. На цій посаді В.П. Горбулін закладає традиції вирішення безпекових питань в Уряді України. За його безпосередньої участі були розроблені концептуальні документи – Державна програма розвитку озброєння та військової техніки і Концепція структурної перебудови оборонно-промислового комплексу України, які й нині визначають шляхи розвитку українського оборонно-промислового комплексу. У 2000-2001 роках очолював Міжвідомчу комісію з питань політичного врегулювання конфлікту в Придністровському регіоні республіки Молдова.
      З грудня 2002 року В.П. Горбулін – помічник Президента України з питань національної безпеки. У січні 2003 року організовує відповідно до Указу Президента Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, роботу якого очолював на громадських засадах. Ініціює створення наукових видань "Україна-НАТО" та "Євроатлантикінформ", у яких стає головним редактором. З березня 2003 по січень 2005 року – заступник голови Державної комісії з питань реформування та розвитку Збройних сил України, інших військових формувань, озброєння та військової техніки. Безпосередній учасник розробки Стратегічного оборонного бюлетеня України на період до 2015 року, Воєнної доктрини України (2004) та Закону "Про основи національної безпеки України" (2003).
      У березні 2005 року Президент України В.А. Ющенко призначив В.П. Горбуліна радником Президента України, а у листопаді 2005 року – радником Президента України – виконуючим обов’язки керівника Головної служби оборонної політики Секретаріату Президента України. Він успішно і в стислі строки створює "мозковий центр" Секретаріату Президента з безпекових питань. З 24 травня по 10 жовтня 2006 року В.П. Горбулін вдруге виконує обов'язки секретаря Ради національної безпеки і оборони України. За цей короткий час апарат Ради розробив першу Стратегію національної безпеки України. З жовтня 2006 по листопад 2007 року він знову – радник Президента України На цій посаді активно бере участь у розробці Концепції реформування Служби безпеки України. Виступив одним із авторів безпрецедентного видання в історії українських спецслужб – "Білої книги 2007. Служба безпеки та розвідувальні органи України".
      З грудня 2003 року – організатор і директор на громадських засадах, а з листопада 2007 по грудень 2010 року – директор Інституту проблем національної безпеки. Під його керівництвом інститут поступово перетворювався на провідну системно-аналітичну установу у сфері національної безпеки України, розробляючи такі її нові напрями, як екологічний, природно-техногенний, ядерний, інформаційний, продовольчий, природно-ресурсний.
      У 19 квітня 2014 року виконуючий обов'язки Президента України О.В. Турчинов призначив В.П. Горбуліна позаштатним радником Президента України, а 26 червня 2014 року Президент України П.О. Порошенко призначив його радником Президента України. Одночасно з 5 серпня 2014 по 30 липня 2018 року – директор Національного інституту стратегічних досліджень.
      Академік Національної академії наук України (з 04.12.1997, відділення інформатики, спеціальність: інформаційні технології та стратегічна безпека). Член Президії Національної академії наук України (з 13.05.2009). Перший віце-президент Національної академії наук України (з 29.04.2015). 7 вересня 2020 року у зв'язку зі смертю Президента Національної академії наук України Б.Є. Патона Президія Національної академії наук України призначила В.П. Горбуліна виконувачем обов'язків президента Національної академії наук України. 9 жовтня 2020 року після обрання нового президента Національної академії наук України переобраний першим віце-президентом Національної академії наук України.

      Указом Президента України Володимира Зеленського № 385/2021 від 22 серпня 2021 року за визначні особисті заслуги у розбудові української державності, зміцненні системи національної безпеки та оборони, багаторічну плідну наукову діяльність першому віце-президентові Національної академії наук України, доктору технічних наук, академіку НАН України Володимиру Павловичу Горбуліну присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Доктор технічних наук (1994), професор (1995). Член Міжнародної академії астронавтики (з 1993). Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997), член президії Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 11.2000).
      Заслужений машинобудівник України (04.1994). Лауреат Державної премія СРСР у галузі науки і техніки (1990). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2002 року (16.12.2002, за роботу "Науково-методологічні засади системи національної безпеки України"). Лауреат Премії АН УРСР імені М.К. Янгеля (1988).
      Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (01.1976, 01.1982); орденом князя Ярослава Мудрого I (22.01.2019, за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю), II (18.05.2017, за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм), III (16.01.2009, за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України), IV (16.01.2004, за визначні особисті заслуги перед Українською державою у зміцненні національної безпеки, багаторічну плідну наукову і громадсько-політичну діяльність) та V (10.04.1997, за визначні особисті заслуги в зміцненні національної безпеки України, становлення та розвиток космічної галузі) ступеня, ювілейною медаллю "25 років незалежності України" (22.08.2016, за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу), Почесною грамотою Верховної Ради України (01.2004). Відзначений орденом Святого рівноапостольного князя Володимира Великого І ступеня (01.1999, УПЦ КП).
      Автор та співавтор понад 180 наукових робіт, з них 8 монографій, 2 підручники, підготував 2 докторів наук. Також написав понад 30 нарисів про дослідження космічного простору і людей, пов’язаних із цією справою. Силу свого багатогранного таланту демонструє і в публіцистичних творах різної тематики.