Гончаренко Дмитро Валерійович
(14.10.1986 – 13.07.2014)
 

Гончаренко Дмитро Валерійович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 207/2019 від 09.05.2019)

орден Золота Зірка

      Народився 14 жовтня 1986 року у місті Васильків Київської області у родині військовослужбовця. Закінчив васильківську загальноосвітню школу № 3 (нині – Васильківський академічний ліцей "Успіх"). Навчався в Національному університеті державної податкової служби України (місто Ірпінь Київської області). Проходив строкову службу у підрозділі Міністерства внутрішніх справ "Барс". Після демобілізації займався приватною підприємницькою діяльністю.
      Взимку 2013-2014 років перебував на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. Був одним із засновників потужної громадської організації "Васильківська самооборона «Відсіч»", одним з ідеологів громадської організації "Козацька звитяга". Навесні 2014 року, з початком антитерористичної операції на сході України, був ініціатором створення "Козацького батальйону" та одним з перших волонтерів міста Василькова.
      10 липня 2014 року Д.В. Гончаренко разом з трьома іншими волонтерами громадської організації "Васильківська самооборона «Відсіч»" здійснював доправлення гуманітарного вантажу на передові позиції в зону антитерористичної операції. Це була його перша волонтерська поїздка. Через прикрий збіг обставин волонтери опинилися в межах міста Сєвєродонецьк Луганської області, який в той момент тимчасово опинився під контролем російських бойовиків. Смертельна небезпека, яка нависла над волонтерами, примусила їх приймати нестандартні рішення, і вони, заховавши свій мікроавтобус, вимушені були поодинці, хто в обхід ворожих блокпостів та заслонів, а хто, влившись у натовп вимушених переселенців, повертатися на підконтрольну Україні територію. Близько 10-ї години ранку на автовокзалі Сєвєродонецька Дмитро Гончаренко був захоплений російськими бойовиками.
      В полоні його тримали в будівлі проектного інституту азотної промисловості і продуктів органічного синтезу "ГІАП", де катували з особливою жорстокістю, вимагаючи надати інформацію про інших волонтерів і військових. Але катам не вдалося зламати силу духу молодого чоловіка. Він мужньо витримав жорстокі тортури і не видав своїх побратимів, завдяки чому їм вдалося покинути захоплене російськими бойовиками місто. 13 липня 2014 року російські бойовики розстріляли Дмитра Гончаренко, а його тіло, зв'язане колючим дротом і з простреленою головою, кинули в річку Сіверський Донець.
      22 липня 2014 року підрозділи Збройних Сил України звільнили Сєверодонецьк. Рештки Дмитра Гончаренко знайшли і поховали, як невідомого, під селом Павлоград Сєвєродонецької міської ради. У жовтні 2017 року рештки були ексгумовані й проведене дослідження ДНК, яким і було підтверджено, що це саме Дмитро Гончаренко. 20 квітня 2018 року він був похований у місті Васильків Київської області.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 207/2019 від 9 травня 2019 року за громадянську мужність та патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові громадському діячеві, волонтеру, учаснику Революції Гідності Дмитру Валерійовичу Гончаренку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (20.02.2019, посмертно, за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, плідну громадську та волонтерську діяльність), відзнакою Президента України "За гуманітарну участь в антитерористичній операції" (посмертно).

Гончаренко Дмитро Валерійович. Місто Васильків Київської області. Нове кладовище. Вид 1


Гончаренко Дмитро Валерійович. Місто Васильків Київської області. Нове кладовище. Вид 2