Гнатюк Дмитро Михайлович
(28.03.1925 – 29.04.2016)
 

Гнатюк Дмитро Михайлович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 537/2005 від 28.03.2005)
ГЕРОЙ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПРАЦІ
(Указ Президії Верховної Ради СРСР від 27.03.1985)

Пам'ятники

орден Держава

медаль Серп і Молот

      Народився 28 березня 1925 року у селі Старосілля Північної Буковини Румунії (нині – село Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області) у селянській родині. З вересня 1944 року – робітник-сталевар військового заводу міста Нижня Салда Свердловської області. З вересня 1945 року – артист Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені О.Кобилянської. У 1946-1951 роках навчався на вокальному факультеті Київської державної консерваторії імені П.Чайковського (клас І.С. Паторжинського) за фахом оперний і камерний співак. З вересня 1951 року – соліст опери. У 1970-1975 роках навчався на режисерському факультеті Київського інституту театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого. З липня 1979 року – директор, з липня 1980 року – соліст і режисер, з жовтня 1988 року – головний режисер, з 2011 року – режисер Національної опери України (Київського національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка).
      Д.М. Гнатюк має широкий жанрово-стильовий діапазон, сильний голос, рівний у всіх регістрах, гнучкий у відтінках, бездоганну техніку вокалу, дикції, акторської гри. Саме для його голосу написано багато класичних творів композитором Олександром Білашем, зокрема пісню на слова Дмитра Павличка "Два кольори".
      Оперні партії: Остап, Микола, Еней ("Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Енеїда" М.Лисенка), Султан ("Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського), Мартин, Максим ("Милана", "Арсенал" Г.Майбороди), Мазепа, Євгеній Онєгін, Єлецький, Томський ("Мазепа", "Євгеній Онєгін", "Пікова дама" П.Чайковського), Ігор ("Князь Ігор" О.Бородіна), Ріголетто ("Ріголетто" Верді), Мурман ("Абесалом і Етері" З.Паліашвілі), Демон ("Демон" А.Рубінштейна), Амонасро ("Аїда" Д.Верді), Фігаро ("Севільський цирульник" Дж. Россіні), Валентин ("Фауст" Ш.Гуно) тощо. Виступав як концертний співак, гастролював за кордоном (Угорщина, США, Канада, Російська Федерація, Португалія, Німеччина). Записав понад 15 платівок, 6 компакт-дисків. Всього у концертному репертуарі понад 85 творів національної та світової класики – від буковинця Сидора Воробкевича до німця Йозефа Гайдна.
      Поставив опери (понад 20): "Князь Ігор" О.Бородіна (1975), "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського (1978, 1988), "Тоска" Д.Пуччіні (1980), "Золотий обруч" Б.Лятошинського (1990), "Мазепа" і "Пікова дама" П.Чайковського, "Травіата" Дж.Верді (1994), "Наталка Полтавка" і "Тарас Бульба" М.Лисенка, "Сорочинський ярмарок" М.Мусоргського, "Тихий Дон" І.Дзержинського, "Фауст" Ш.Гуно, "Майська ніч" М.Римського-Корсакова, "Аїда" Д.Верді, "Севільський цирульник" Дж. Россіні, "Війна і мир" С.Прокоф'єва тощо.
      З вересня 1983 по 1990 рік – завідуючий катедри оперної підготовки, з 1987 року – професор Київської державної консерваторії імені П.Чайковського (нині – Національна музична академія України імені П.Чайковського). Голова Музичного товариства України (1985-1990), голова Київського міжобласного театрального товариства (1979-1985), член президії Музичного товариства СРСР (1986-1991). Член Комітету з Державних премій імені Т.Г. Шевченка (1976-1996), Комітету захисту миру (1978-1992). Голова українського відділення Товариства "СРСР-Канада" (1977-1987). Член правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені О.Гончара. Депутат Верховної Ради СРСР 8-10 скликань (1972-1984). Член КПРС (1962-1990). Член Всеукраїнського об'єднання "Громада" (1997-05.1999).
      29 березня 1998 року обраний депутатом Верховної Ради України ІІІ скликання від Всеукраїнського об'єднання "Громада" (№ 4 у виборчому списку). 12 травня 1998 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень Народного депутата України. Член фракції "Громада" (05.1998-03.1999), член фракції "Батьківщина" (03.1999-02.2001), член групи "Трудова Україна" (з 02.2001). Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (з 07.1998). Склав свої депутатські повноваження 14 травня 2002 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України ІІІ скликання.
      У 2002 році балотувався до Верховної Ради від блоку "За єдину Україну!" (№ 80 у виборчому списку), але до парламенту не пройшов.

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 537/2005 від 28 березня 2005 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, збагачення національної скарбниці оперного та народного пісенного мистецтва, багаторічну плідну творчу і громадсько-політичну діяльність головному режисеру Національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка, народному артисту України Дмитру Михайловичу Гнатюку присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

      Помер 29 квітня 2016 року. Похований у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища (дільниця № 52а).
      Член-засновник Академії мистецтв України (АМУ, 12.1996). Академік Академії творчості (Росія, 1992), Міжнародної академії інформатизації при ООН (2002).
      Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 березня 1985 року Дмитру Михайловичу Гнатюку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі "Серп і Молот".
      Заслужений артист УРСР (1958). Народний артист СРСР (24.11.1960). Народний артист України (30.12.1999, за вагомий особистий внесок у розвиток української культури, багаторічну плідну творчу і громадську діяльність). Лауреат премії Ленінського комсомолу (1967, за концертно-виконавчу діяльність і активну пропаганду радянської пісні), Державної премії Грузії імені З.Паліашвілі (1972), Державної премії України імені Т.Г. Шевченка (1973, за концертні програми 1971-1972 років), Державної премії СРСР (1977, за концертні програми 1974-1976 років).
      Нагороджений двома орденами Леніна (27.10.1967, 27.03.1985), орденом Жовтневої революції (02.07.1971), орденом Трудового Червоного Прапора (22.07.1982), орденом Дружби народів (25.03.1975); орденом князя Ярослава Мудрого ІІІ (27.03.2015, за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру), IV (16.01.2009, за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України) та V (28.03.2000, за видатні заслуги перед українською державою у розвитку культури і мистецтва, багаторічну плідну творчу і громадську діяльність) ступеня, Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" ІІІ ступеня, 27.03.1995, за видатні заслуги у розвитку українського музичного мистецтва, збагачення національної культурної спадщини), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (28.03.2000, за вагомий особистий внесок у розвиток українського музичного мистецтва, високий професіоналізм, плідну громадську діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження), Грамотою Верховної Ради України (2000). Відзначений орденами Миколи Чудотворця "За примноження добра на Землі" (1997), Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня (2000), срібною медаллю "10 років незалежності України" (2002), відзнакою "Кришталевий Слон" (2002) і орденом "Зірка суспільного визнання" (2003) Міжнародного академічного рейтингу "Золота фортуна", відзнакою "Золота медаль" Академії мистецтв України (2003). Почесний громадянин Києва (23.05.1997) та Чернівців (2002).
      У Києві на Алеї зірок біля Пасажа (вулиця Хрещатик № 15) встановлено зірку Д.М. Гнатюка. У Чернівцях на Алеї зірок на Театральній площі встановлено зірку Д.М. Гнатюка. 28 лютого 2020 року у Києві на фасаді будинку (вулиця Станіславського № 3), де жив Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.

Гнатюк Дмитро Михайлович. Байкове кладовище. Дільниця № 52а