Дідич Сергій Васильович
(03.11.1969 – 18.02.2014)
 

Дідич Сергій Васильович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 890/2014 від 21.11.2014)

Пам'ятники

орден Золота Зірка

      Народився 3 листопада 1969 року у селі Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області. У 1972 році разом із родиною переїхав до міста Городенка Івано-Франківської області, де і провів своє дитинство. У 1977-1987 роках навчався у городенківській середній школі № 1, яку закінчив зі срібною медаллю. Захоплювався математикою, фізикою, а особливо, географією. Займався в туристичному гуртку, неодноразово виборював призові місця на обласних змаганнях з туризму. Мріяв стати моряком.
      У 1987 році вступив до Одеського морського інженерного училища. У 1988 році, після І-го курсу, був призваний до лав Радянської Армії. Військову службу проходив у десантних військах, розпочав її у Прибалтиці, а закінчив – в Амурській області Росії.
      У 1990 році, після демобілізації, вступив на економічний факультет Львівського державного університету імені І.Франка, який закінчив у 1995 році. Свій трудовий шлях розпочав у Податковій адміністрації в Городенківському районі, де у 1995-1997 роках працював державним податковим інспектором. У 1999-2003 роках працював головним бухгалтером Городенківського управління юстиції. У 2007-2008 роках – головним спеціалістом відділу культури і туризму Городенківської районної державної адміністрації.
      Понад усе любив рідний край і більшу частину свого життя присвятив його туристичному розвитку. У 2008 році заснував туристичний клуб "Золоте Руно" і був його директором. Життєрадісний, ініціативний, творчий, він завжди був душею туристичного товариства Прикарпаття. Він перший почав розробляти туристичні маршрути сплавів по рідному Дністру. Був призером республіканських змагань зі спортивного орієнтування.
      Активно займався громадською діяльністю. Був головою районної організації всеукраїнського об'єднання "Свобода". Обирався депутатом Городенківської районної ради від всеукраїнського об'єднання "Свобода", в якій очолював комісію з соціально-економічного розвитку. Будучи депутатом владою ніколи не зловживав. Їздив на стареньких "Жигулях" і завжди намагався допомагати людям. Мешкав у селі Стрільче, де власноруч відбудовував батьківську хату.
      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
      Відразу після побиття 30 листопада 2013 року "Беркутом" мирних активістів приїхав на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. Був обраний сотником Івано-Франківської сотні Самооборони Майдану. Був одним з найвідважніших командирів, завжди на передовій, як справжній провідник. Будучи комендантом Майдану відповідав за порядок на другому поверсі Жовтневого палацу, умів тримати дисципліну і сумлінно оберігав підопічних, координував роботу прибулих зі всього західного регіону та організовував виїзд городенківців на київській Майдан. Додому приїжджав на кілька днів і знову повертався до столиці. Востаннє з родиною бачився на Різдво.
      18 лютого 2014 року разом зі своєю сотнею стримував атаку бійців "Беркуту" у Кріпосному провулку. Коли його сотня відходила, С.В. Дідич йшов останнім. Його схопили бійці "Беркуту" та почали бити на проїжджій частині. В цей час по ній на великій швидкості рухалася вантажівка ГАЗ-3309, намагаючись вирватися з оточення. Один з бійців "Беркуту" сильно вдарив С.В. Дідича по голові і за мить його збила вантажівка. Похований у селі Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області.

      Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Сергію Васильовичу Дідичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 22 лютого 2014 року рішенням сесії Городенківської міської ради Сергію Дідичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Городенки" (посмертно). 22 лютого 2014 року рішенням сесії Городенківської міської ради вулицю Юрія Гагаріна було перейменовано на вулицю Сергія Дідича. 21 березня 2014 року рішенням сесії Івано-Франківської міської ради вулицю Мечникова було перейменовано на вулицю Сотника Сергія Дідича. 24 серпня 2014 року у місті Городенка на фасаді на будинку № 20 по вулиці Сергія Дідича, де жив Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.