Баранов Борис Олександрович
(11.11.1940 – 06.04.2005)
 

Баранов Борис Олександрович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 468/2019 від 27.06.2019)

орден Золота Зірка

      Народився 11 листопада 1940 року в селі Созінови Шабалінського району Кіровської області (Російська Федерація). Навчався у місцевій школі. У 1966-1976 роках працював черговим інженером станції теплоелектроцентралі заводу, пізніше начальником зміни електростанції ТЕЦ Криворізького металургійного заводу (місто Кривий Ріг Дніпропетровської області). У 1974 році закінчив Український заочний політехнічний інститут (нині – Українська інженерно-педагогічна академія) за фахом інженер-теплоенергетик. З 1976 року працював начальником зміни на Чорнобильській АЕС.
      Через кілька днів після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС, який стався 26 квітня 1986 року, було виявлено, що ядро реактора все ще плавиться. Під 185 тоннами розплавленого ядерного матеріалу зі зруйнованого реактора, що пропалювали бетонну плиту під реактором, знаходився резервуар з 19 тисячами тонн води. У тому випадку, якщо б розплавлена активна зона реактора дісталась води, стався би потужний паровий вибух, який міг призвести до зараження всієї Європи.
      Інженери негайно розробили план – було вирішено через затоплені камери четвертого реактора у гідрокостюмах відправити трьох спеціалістів і, коли вони досягнуть теплоносія, знайти пару запірних клапанів і відкрити їх, щоб повністю спустити воду, поки її не торкнулася активна зона реактора. Це був дуже небезпечний план, оскільки учасники вважали, що після виконання такого завдання через променеву хворобу після отримання високих доз радіації ці люди могли б прожити не більше кількох днів.
      Добровольцями викликалися троє працівників Чорнобильської АЕС – начальник зміни Б.О. Баранов, старший інженер-механік реакторного цеху О.М. Ананенко і старший інженер турбінного цеху В.О. Беспалов. Вони спустилися в басейн-барботер під зруйнованим реактором. Один із них тримав підводну лампу, а двоє інших відкривали клапани. Не без зусиль їм вдалося спустошити смертоносний басейн. Завдяки цьому вдалося уникнути контакту розплавленого ядерного матеріалу з водою, внаслідок якого з високою ймовірністю міг статися повторний вибух.
      Після ліквідації наслідків аварії продовжив працювати на Чорнобильській АЕС. Останній енергоблок там вивели з експлуатації наприкінці 2000 року, проте організацію не закрили, а перетворили на державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС".
      Помер 6 квітня 2005 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі (дільниця № 108).

      Указом Президента України Володимира Зеленського № 468/2019 від 27 червня 2019 року за героїзм і самовіддані дії, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС начальникові зміни державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" у 1976-2005 роках Борису Олександровичу Баранову посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".

      Відмінник енергетики України (2002).
      Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (25.04.2018, за значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, виявлені самовідданість і високий професіоналізм, багаторічну плідну громадську діяльність та з нагоди Міжнародного дня пам'яті про Чорнобильську катастрофу, посмертно).

Баранов Борис Олександрович. Лісове кладовище. Дільниця № 108