Ананенко Олексій Михайлович
(13.10.1959)
 

Ананенко Олексій Михайлович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 468/2019 від 27.06.2019)

орден Золота Зірка

      Народився 13 жовтня 1959 року у місті Інта Республіки Комі (Російська Федерація). У 1961 році разом із родиною переїхав до села Тулинівка Тамбовської області (Російська Федерація), де у 1977 році закінчив середню школу.
      У 1977-1983 роках навчався в Московському енергетичному інституті за спеціальністю "Атомні електростанції та установки", кваліфікація – інженер-теплофізик. З 1983 року працював оператором, а згодом старшим інженером-механіком реакторного цеху Чорнобильської АЕС.
      Через кілька днів після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС, який стався 26 квітня 1986 року, було виявлено, що ядро реактора все ще плавиться. Під 185 тоннами розплавленого ядерного матеріалу зі зруйнованого реактора, що пропалювали бетонну плиту під реактором, знаходився резервуар з 19 тисячами тонн води. У тому випадку, якщо б розплавлена активна зона реактора дісталась води, стався би потужний паровий вибух, який міг призвести до зараження всієї Європи.
      Інженери негайно розробили план – було вирішено через затоплені камери четвертого реактора у гідрокостюмах відправити трьох спеціалістів і, коли вони досягнуть теплоносія, знайти пару запірних клапанів і відкрити їх, щоб повністю спустити воду, поки її не торкнулася активна зона реактора. Це був дуже небезпечний план, оскільки учасники вважали, що після виконання такого завдання через променеву хворобу після отримання високих доз радіації ці люди могли б прожити не більше кількох днів.
      Добровольцями викликалися троє працівників Чорнобильської АЕС – начальник зміни Б.О. Баранов, старший інженер-механік реакторного цеху О.М. Ананенко і старший інженер турбінного цеху В.О. Беспалов. Вони спустилися в басейн-барботер під зруйнованим реактором. Один із них тримав підводну лампу, а двоє інших відкривали клапани. Не без зусиль їм вдалося спустошити смертоносний басейн. Завдяки цьому вдалося уникнути контакту розплавленого ядерного матеріалу з водою, внаслідок якого з високою ймовірністю міг статися повторний вибух.
      У 1989-1992 роках працював в Київському відділенні інституту "Атоменергопроект", де займався розробкою звітів з аналізу безпеки українських АЕС, включаючи розрахункові оцінки наслідків радіаційних аварій. У 1993-1994 роках – в науково-технічному центрі з ядерної та радіаційної безпеки начальником лабораторії у відділі розрахункового аналізу теплогідравлічних процесів та ймовірнісного аналізу безпеки АЕС. У 1994-1995 роках – в Держатомнагляді України начальником аварійно-диспетчерського відділу. У 1995-2003 роках – в Мінекобезпеки України, адміністрації ядерного регулювання та Мінекоресурсів керівником підрозділу з питань аварійної готовності та реагування. З квітня 2001 по листопад 2010 року – в Державному комітеті ядерного регулювання України на посаді начальника інформаційно-кризового управління, продовжуючи займатися тематикою аварійної готовності та реагування. З листопада 2010 по травень 2011 року – начальником відділу міжнародних проектів Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки. З травня 2011 року – на посаді директора з інституційного розвитку Асоціації "Український ядерний форум".
      З квітня 2018 року – на пенсії.

      Указом Президента України Володимира Зеленського № 468/2019 від 27 червня 2019 року за героїзм і самовіддані дії, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС старшому інженеру-механіку реакторного цеху державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" у 1983-1989 роках Олексію Михайловичу Ананенку присвоєно звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка".

      Нагороджений орденом "Знак Пошани", орденом "За мужність" III ступеня (25.04.2018, за значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, виявлені самовідданість і високий професіоналізм, багаторічну плідну громадську діяльність та з нагоди Міжнародного дня пам'яті про Чорнобильську катастрофу), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2005, за значний особистий внесок у створення Державного комітету ядерного регулювання, розвиток та безпеку ядерної енергетики України).